Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/156

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

153

Вінницьке селянство 1840-их рр.

Окрім того, кілька селян заявило, що вони вже скаржилися раніше становому приставу і за це їх тільки покарано…

Поміщик Гижицький, що приїхав у цей час до Хмільника, пояснював розміри панщини тим, що селяни йому багато винні й за це відробляють панщиною. За деякі инші скарги відмовився незнанням. У відповідь губернатор наказав йому поводитися згідно з законами, не переобтяжувати селян панщиною і т. и., а селянам обіцяв послати комісію для розсліду з свого урядовця для доручень, жандармського офіцера і вінницького земського справника. Тимчасом доручив справникові потайки розслідувати справу.

9 серпня справник подав наслідки свого розслідування:

1) Селяни пішли скаржитися головне не з-за кар, а з-за великої панщини, що її не записувано в книжках.

2) Селянської панщини, згідно з інвентарем, належиться на рік 180 день з душі, з них 12 літніх (згонних). та 12 шарваркових. Але в „дійсності селяни працюють далеко більше. Поміщик Гижицький пояснює це тим, що селяни винні йому до 5.000 крб. і відробляють йому панщиною, а він розраховується з ними наприкінці року, погашаючи частину боргу. Але селяни закидають, що це робиться за бажання поміщика, а не так як належить.

Суперечка між поміщиком та селянами ще йшла про те, що поміщик вимагав, щоб селяни працювали три дні на тиждень з душі, а селяни хтіли від господарства. В інвентарі-ж Кустовецького маєтку про це не згадано.

3) В Кустовцях фабрик немає, але хліборобство велике.

4) Селяни досить багаті (!), мають по 18 моргів землі (рілля й сіножать) і робочу худобу. Тільки бідніші віддають землю з половини.

5) Жорстокого поводження з селянами не помічено й карають їх різками рідко (!).

6) За управителем Пухальським нічого поганого не помічено.

7) Що викидали жінки дітей, такі факти дійсно були, але, як гадає справник, вони залежали від різних випадкових обставин, а не від поводження управителя.

До цього справник додає, що селяни, повернувшися з Хмільника, не цілком виконують панщину, а також кажуть „дерзости“. Тому він уважає за потрібне, щоб придушити хвилювання селян, поставити тут військову команду, не менш як у 250 душ. Окрім того, він зазначає, що селяни всі виступають дуже одностайно і знайти привідців між ними не можна.

На цю останню пропозицію генерал-губернатор Бібіков, що його було повідомлено про події, дав свою згоду і прохав Подільського губернатора зробити відповідні розпорядження, зазначаючи, що це зробити треба для прикладу иншим, бо згідно з його відомостями по Поділлю почали ширитися чутки про повстання.

І справді, вже 12 серпня надходить звістка про селянські заворушення в с. Заливанщині (або Заливайщині), маєтку пом. Поповського,