Перейти до вмісту

Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ТЕТ. ФАРАНЮК.

Людність В. Кн. Литовського не раз приходила до конфліктів з місцевими своїми воєводами та старостами. Найчастіш бувало це з приводу старини. Неясна, незафіксована старина припускала різні тлумачення і місцева людність рішуче обстоювала своє тлумачення, свої спомини. Центральній владі доводилося розглядати такі скарги від місцевої людности, приймати депутації, виступати посередником поміж адміністрацією та людністю.

На південнім пограниччі такі конфлікти між адміністрацією та людністю призводили кілька разів до значних загострень. У пограничнім побуті були своєрідні риси, яких не було в житті центральних, спокійніших районів. Ті адміністратори, котрі перейшли як-раз із центральних районів, не могли швидко пристосуватися до місцевих своєрідних умов.

Окрім того, треба пригадати, що в місцевої пограничної людности було більше самостійности та активности; це й виявилось у її виступах супроти адміністрації.

Ось я й хочу спинитися на виступі вінницької шляхти проти своїх адміністраторів у половині XVI в.

Випадок цікавіший через те, що виступати доводилося не проти одного адміністратора, але і після зміни одного адміністратора знов доводилося виступати проти наступників його в таких-же питаннях.

Вінниця належала до пограничної неспокійної зони, де часті татарські напади. звичайними татарськими шляхами приносили місцевій людності постійну тривогу і руйнування. Це викликало більшу, як порівняти до инших країв, обережність, більшу увагу до замкових укріплень, більшу увагу до „сторожі“ на звичайних татарських шляхах в околиці. Призвичаєна до постійних витрат за-для цієї мети, людність і собі уважніш ставилася до адміністрації, та її обов'язків, придивлялася до діяльности адміністрації, стежила, куди йшли зібрані гроші, зауважувала помилки та голосно протестувала проти них.

Підчас люстрації люстратори, розпитуючи місцеву людність, виясняли її потреби, а замітки їхні з приводу реального стану укріплень не раз відбивають настрої місцевої людности.

Легко зауважити, що постійний рефрен вінницьких люстрацій це зазначення поганого стану укріплень замка та міста, небезпеки на випа-