ОЛ. ГРУШЕВСЬКИЙ.
Гетьманські земельні універсали 1660—1670-тих років у порівнянні з попередніми виявляють дальше вироблення земельної політики та викривають вплив зміни умов суспільного життя, перехід від часів революційного руху до будування нового державного ладу.
Перше питання, яке встає при виясненню земельної політики гетьманської влади, це відношення між гетьманською владою та царським урядом. Як ставився царський уряд до земельної політики гетьманської влади, як дивився він на свої земельні надання на території Гетьманщини, викликані певними проханнями з боку старшини? Чи провадив царський уряд це як сталу систему чи обмежувався лише випадковими наданнями згідно з тими проханнями, які до нього подавали?
На прийняття прохань та надання земель згідно з тими проханнями царський уряд дивився як на своє право. Проявляв він певну обережність там, де бракувало відповідних відомостей, певних та докладних, заховував певний відтінок умовности в таких випадках, але не вагався все-ж-таки видати свою грамоту — з захованням всякої обережности — на ті маєтки, що їх прохали; Якогось вагання не помітно, нема підстав гадати, що московський уряд мав сумніви що-до свого права. Починаючи з прохань Богдана Хмельницького дати йому батьківські маєтки та надати нові, починаючи з подібних прохань старшини, що була коло гетьмана Богдана (як Виговський) московський уряд завдовольняв такі прохання, вважаючи це за своє право, між тим, як ці прохання викликані умовами переходового часу, коли було неясно, в чій компетенції має бути роздавання маєтків на умовах військової служби українській старшині. Дальші прохання з часів боротьби претендентів на гетьманську булаву підтримували в московській владі певність, що старшина Гетьманщини визнає за московським урядом право роздавати маєтки на умовах служби на території Гетьманщини. Відношення свого до гетьманської влади в тій справі московський уряд не виясняв. Деякі вирішення за браком відомостей відсунуто, аж поки московський уряд збере відповідні звістки, від своїх агентів, переведе перепис. Отже московський уряд гадає обійтись своїми силами, допомогою своїх агентів, не покладаючись і не притягаючи до цього врядовців гетьманського вряду.
