Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


постерегаючися на себе войскового каранья“ (V, № 25), але в кінці того-ж універсалу знаходимо і пізнішу формулу — „по старому послушенство отдавали“; не жалують слів, щоб все було ясно та не було-б непорозумінь, повторюють те саме ще раз. Ще зразок з універсалу того-ж гетьмана — „послушенство звыклое отдавали и яко поданные повинности своей досыть чинили“ (№ 29). Як було зазначено, універсали г. Богдана говорять про послушенство лише манастирських підданих[1]. При тому деякі універсали на села підкреслюють момент слухняности люду або момент охорони від усяких кривд та знищень і не спиняються на справі послушенства (повинностей) манастирських підданих (№ 31, 35).

Брак сталих та ясних термінів що-до послушенства примушує дослідника бути дуже обережним, коли він порівнює універсали різного часу, щоб простежити зміну в розумінню повинностей селянства.

Послушенство, як ми знаємо, складалось в добу Гетьманщини з поплатів натуральних та грошових і з робіт згідно з наказами землевласників. Доля одного та другого не була постійна, але змінялася в звязку з місцевими умовами та господарськими планами пана.

Універсали г. Богдана манастирям, як ми бачили, уживають зазначення — повинності, послушенства: сталого ще не вибрано. Кинуте якось — повинности и работы — теж не має прикмети продуманого розподілу обов'язків на певні підгрупи.

Наприкінці 1660-х років зазначення про послушенство селян старшинських маєтків стають вже постійні. В універсалі г. Петра Дорошенка Борковському на с. Борковку „отчистымъ правомъ належачую маетность“ зазначено в кінці, щоб „люде тяглие в Бурковце мешкаючие належачое послушенство и повинности отдавали“ (Генер. сл. Черн. № 144). В инших універсалах г. Петра Дорошенка маємо такі зазначення „вшелякую повинность и послушенство належное… вшелякое послушенство… послушенство отдавали“.

В універсалах г. Многогрішного маємо такі зазначення — „вшелякое послушенство… належитое послушенство… звичайное послушенство, якъ поссесорце своей… вшелякое послушенство звиклое ведлугъ расказання отдавали“.

Розглядаючи універсали зазначеного часу, ми бачимо, що згадка про послушенство селян частіш вплітається тепер у гетьманські універсали на села. Стає тепер звичайним порядком, що села надає влада за службу з податками та працями селян. Пожитки тепер розуміють звичайно як податки селянства. Надання села звязано з повідомленням селянства про те, щоб „послушенство отдавали безъ вимовки“ тому, кому надано село.

Цю справу послушенства влада вважає за ліпше звязати з стариною. Не нове щось, а лише поновлення старини. Через те, не вдаючись у подро-

  1. Порівн.: такъ яко и передъ тымъ подданныи повинности звыкли были отбувати (№ 45).