Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Тут можна виділити дві групи: зазначення послушенства тим, що оселились коло млина, і тим, що оселились коло хутора. Дехто, бажаючи виповнити всі формальності, прохав наперед дозволу поселити кілька люду коло млина, чи коло хутора. Инші уникали зайвого звертання до влади, поселяли невелику слобідку і вже тоді звертались до влади, повідомляючи про факт та прохаючи потвердження на послушенство. Маючи на увазі основні тенденції старшинського господарства тієї доби, яку студіюємо, можемо і для того часу припустити поширення практики накладання зменшеного послушенства на перші часи з тим, щоб потім побільшити в слушний час. Уживали це як в відношенню селян, що тільки недавно оселились коло млина, хутора, рибних ставів, так і в відношенню сталого населення тих сіл, що їх тепер надано чи потверджено (як отчисте чи предківське). Млин вимагав постійної праці коло підтримання греблі, регулювання води, то-що. Люди приписані до панського млина і обов'язані були в час потреби виповняти певні роботи коло млина, згідно з наказами державці, якому надано млина. Будова млина в степу, де ще не було сталої людности, дуже часто бувала початком заведення старшинського господарства. Млин обростав поволі різними приналежностями, як висловлювались в ті часи прохання та універсали: це все з'єднано в однім загальнім терміні і не завсіди можна відразу вияснити, як розвинуто коло млина господарство, з чого властиво воно складається. Часом гетьманський дозвіл поселити коло млина кілька люду виясняє дальші плани землевласника, але дуже часто такі поселення люду робили сами, без попереднього гетьманського дозволу. Встановлення норми праці та податків таких поселених коло млина людей залежало в великій мірі від самого державці і гетьманський універсал лише закріпляв те, що було зроблено з власної ініціятиви державці. Так гетьманський універсал т. в. Яков. Дем'яновичеві надав „при его власномъ млинѣ на рѣцѣ Ясманѣ лежачую слободку Годуновку“ з тим, що мешканці слобідки повинні йому віддавати послушенство „яко в гаченю гребли, такъ и въ кошеню сѣна и в чомъ скажетъ слушность“ (Генер. сл. Н. № 158). Пам'ять старожилів малює, що слобідка оселилась коло млина: зайняв займу Юр. Годун, збудував там млин та „к оному млину осадилась слободка“ (с. 29). Так поволі розросталось господарство і виростала слобідка. Рідше бувало, що державця з самого початку намічав собі план господарської діяльности та відразу прохав від влади потвердження. Так, наприклад, з універсалу г. Виговського бачимо, що сотник Хома Ращенко випросив собі млин з ґрунтом, на якому думав закликати слобідку (Генер. сл. Черн. п. № 96).

Також обережно і поволі встановляли норму обов'язків тих людей, що селились коло хутора або осідали слобідкою. Працю від них вимагали більш різноманітну, аніж із тих, що поселились коло млина. Там, коло млина, характер праці звязаний з потребою підтримання в добрім стані млина, між тим як коло хутора набувала робота різних відтінків в звязку з тим, яку господарську працю намічено взагалі на ху-