Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/91

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

передбачала можливість подібних випадків. В універсалі гетьманськім на маєток п. Калиниченка маємо загальне зазначення — „абы не узнавал трудности и перешкоди нѣ отъ кого, такъ зъ товариства войскового“ (Генер. Сл. Черн. п. № 9), в листі полковника з того-ж часу це більш пояснено, щоб від сотників не було найменшої перешкоди „ку отдаваню послушенства завжди“ (№ 10). Той же самий зміст має і окрема приписка полковника до його листу, особливе нагадування мужикам тяглим Івашковським, щоб віддавали „вшелякое послушенство, коли учне вимагати“. Иноді універсали досить докладно поясняють, від кого, могли-б бути такі спроби. В універсалах Максаківському ман. зазначено, щоб старшина військова не важилась потягати селян до „найменшой власной своєй повинности, подачки та послуги“ (№ 263). В універсалі на маєтки п. Карпа Мокрієвича теж заборонено всякій старшині, себ-то полковникам, сотникам, атаманні, „от послушенства належачого отдаляти, до себе привлащати“. Таке-ж значіння має по деяких гетьманських універсалах і заборона віддавати послушенство комусь иншому крім державці — аби йому лише послушенство отдавали і во всем повиновалися йому й нікому иншому (на маєтки Ів. Домонтовича); жадного послушенства не отдавали нікому иншому „опрочь ей самой“ (на маєтки Ярмолтовської); „звиклое послушенство отдавали“ (п. Борковському), а нікому иншому. Підкреслення імення державці, якому повинні віддавати послушенство посполиті, поруч із згадкою про нього в самім наданні, надає особливого значіння наказу віддавати послушенство.


Слухняність селянства до своїх державців забезпечена цілою системою догляду над селянством. На чолі селянства кожного села стоїть війт, до якого і звертаються в усіх справах, що стосуються до селянства зазначеного села.

Універсали попереднього часу говорили просто про людей чи підданих, просто до них звертались. В універсалах г. Многогрішного ми бачимо постійно на чолі селянства певного села війта. В універсалах про послушенство війт постійно звязаний з своєю громадою селян. „Войтамъ и громадамъ въ тихъ селахъ… мешкаючимъ приказуємо, абы вшелякое послушенство звиклое ведлугъ росказання… отдавали и во всемъ ему повиновалися и некому иншому“ читаємо в однім універсалі г. Многогрішного. „Войтъ зась тамошній зо всѣми мужами села Вербичъ абы никому иншому, опрочь ей самой, не отдавалъ жадного послушенства, але оной пани… во всемъ ся повиновалъ, приказуємъ“ чи трохи инакше — „войтове зась помененихъ селъ и зъ громадами своими абы вшеляко звиклое послушенство отдавали“, або так „помененого села войтъ зъ громадою своєю, абы звиклое вшелякое послушенство за росказанемъ… отдавали“. У всіх наведених випадках війт на чолі громади села свого направляє і керує відносинами селянства до державці села. Через війта направляються накази, що стосуються селянства. Адміністрація бачить у ньому представника та посередника