Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


в її стосунках та зносинах з селянством. Як відомо, універсали витримані звичайно в тім тоні, що влада повідомляє людність про певну справу. Універсали про послушенство часом звертаються взагалі до місцевої людности, часом спеціяльно до тієї громади, селянства того села, якому наказано віддавати послушенство. Так універсал г. Богдана про надання Вишневецької Лубенському Мгарському ман., де зазначено і „вшелякую повинность монастыреви“ посполитих, взагалі звертається до всієї місцевої людности, кому треба про те знати (Ак. Зап. Р. V, № 39)[1]. Припадково про с. Ольшанку Мгарського ман. зазначено в універсалі г. Богдана про послушенство — „атаманови яко и всѣмъ обывателемъ въ томъ селѣ будучимъ“, але це не має значіння постійної сталої формули. Виробляється така формула в пізніших універсалах. Через війта йде повідомлення селянства певного села про відповідні накази влади, до громади знов-таки через війта — товариству „глуховскому, войтовѣ и всей громадѣ березовской“ або „войтамъ и громадамь нижей въ помененнихъ селахъ мешкаючимъ, доносимъ до вѣдомости“. Нагадаємо, що в попередніх універсалах до Многогрішного теж зустрічаємо зазначення громади в розумінню селянства певного села, але без згадки про війта, наприклад, в універсалі Лубенському Мгарському ман. „ознаймуемъ тымъ нашимъ писаньемъ всей громадѣ въ Лукахъ и Хитцехъ зостаючой… приказуемъ сурово вамъ всей громадѣ въ тыхъ селцяхъ“…

Займаючи таке становище, війт отримує функції догляду над станом та настроями селянства свого села. Про всякі випадки неслухняности, або „вимовки“ з боку окремих селян повідомляє державця війта, щоб той впливав на селян та затримував їх від дальших таких виступів проти послушенства. З другого боку, війт підлягав керівництву та догляду сотника, який і звертався до війта в разі потреби з своїми наказами. Полковничий лист про послушенство повне чи то обмежене звертається до „войта со всѣми тамошними тяглими людми“. Коли приходиться в справі потвердження послушенства посилати „нарочного кого въ оное село дабы селяне тамошніи были ему во всемъ послушни“, справа йде через полковника знов таки до війта. Коли виявлялась неслухняність селян, що вони, взявши перед себе „нѣякуюсь противность, непослушни в отдаванню надлежащой подданской повинности“, через полковника йшов до війта наказ „надлежащое подданское послушенство і повиновение без всякоѣ спреки и противности отбувати“[2].

Заведення послушенства селян на користь державці, як звичайної норми, поділило людність села на дві групі: ті що віддають послушенство і ті що його не віддають.

Універсали перших гетьманів часто говорять про село з приналежностями, про пожитки з села, загально, не поглиблюючись в деталі про його людність. Навпаки, універсали гетьманські про послушенство селян

  1. Такі-ж універсали про с. Чернин Межигірського ман. (№ 35), про Ксаверів Братського ман. (№ 45), Петрівці Межигірського ман. (№ 46).
  2. Генер; сл. Стародуб. п. № 238, 239, 240.