Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


СЕРГІЙ ШАМРАЙ.

Містечко Баришпіль досить пізнього походження. Але як певну оборонну базу на кордоні ми зустрічаємо його, правда, під иншою назвою, ще за князівських часів. Це місце пізнішого Баришполя в літописах трапляється під назвою Ато, Льто, Алто, Альто, Олто, і править за перший відпочинок для князів, коли вони вирушали в похід проти степових кочовиків на лівий берег Дніпра. Тут року 1015 забито князя Бориса Володимировича[2], що й дало привід звати цю місцевість Борисовим полем. Року 1117 Володимир Мономах заклав тут муровану церкву Бориса та Гліба. Говорити про якусь людність тут за цих часів не доводиться. Починає осідати тут певна людність можливо допіру в XVI в., коли цю місцевість толмач господарський Солтан Албеєвич продав Київському Пустинно-Микольському манастиреві 13-го серпня 1508 року[3]. Тепер ця земля зветься так: „Полукнязевська земля“ (як видко з „поле князівське“).

У цій місцевості ми бачимо в XVI в. окіп, чи вал Полукнязівський; серед нього стоїть стара церква Борисоглібська, а також „дворецъ“, як гадає Стороженко[4], садиба, рештки будівель, що заховалися від часів князівських. Думаємо, правдоподібніше — це замок з садибою посесора чи управителя, що біля нього купчиться околична людність. Принаймні, план цього замку ми маємо на мапі початку 1590-х рр., що її подає атлас Блява (Blau) вид. р. 1662[5]. Але людність тут була ще, правдоподібно, нечисленна і не складала ще великого села. Отож, в описі Київського

  1. Статтю цю написано переважно на підставі Рум'янцівського Опису 1766 року; вона є лиш певними розділами більшої праці про м. Баришпіль, над якою працює автор. На жаль, Опис м. Баришполя, що переховується в рукописному відділі Фундаментальної Бібліотеки Київського ІНО (кол. Університету), не повний — бракує кінця. Але оскільки ми маємо опис 527 дворів, ми гадаємо, що загинула незначна частина цього опису. За описом Козельця, напр., у місті було 560 дв.; Баришпіль-же навряд чи міг бути значно більший, ніж Козелець, і наші висновки можуть бути зроблені з певністю для всього м. Баришполя.
  2. Іпат. літопис, с. 92.
  3. А. В. Стороженко, Очерки Переяславской Старины. У Київі 1900, с. 27. Купчий запис див. „Акты Южной и Западной Россіи“, т. 1, № 48; с. 36.
  4. Ibidem.
  5. Копію цієї мапи нам ласкаво показав проф. В. Г. Ляскоронський, за що висловлюємо йому щиру подяку.