Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


замку року 1552 згадано за село Іванків, що лежить поруч Баришполя, але про самий Баришпіль згадки немає, чого, певно, не було-б, коли-б з нього було величеньке поселення.

Вперше подибуємо ми в актах згадку про Баришпіль року 1590, коли Варшавський сойм, бажаючи заселити мало залюднені окраїни держави, надав право королеві роздавати деякі урочища та пустині, що поміж ними згадано й за Баришпіль з селищем Іваньківським[1]. Баришпіль не був уже пустинею, бо в ньому був замок, а біля нього, безперечно, жила деяка людність. Не було також пустинею й селище Іваньків, що являло собою „именье севруцкое слуг замку Киевского“; його звичайно, можна думати, віддавали в посесію, як ми про це маємо згадку у листі князя Острозького до Станіслава Жолкевського[2], від р. 1603. Там згадано, що селище Іванків держав у посесії Войтіх Чановицький, „гетьман козаков запорожських“. Гадаємо, що держав у посесії цю місцевість Ченовицький до року 1590, коли ми маємо згадку про нього, як про гетьмана. Будь-що-будь, гадаємо, що в 1590 році селище Іванків, а також і Баришпіль були вже чимало залюднені, а до того людністю вільною та відважною, як видко з иншого документу. Року 1596 сойм дозволив королеві обернути м. Баришпіль (а також Терехтемирів) на староство, але, як згадано в соймовій конституції, тут вже жили козаки, swowolni, як зве їх конституція; козаки тії стали чинити опір новому ладу, що його запроваджував польський уряд; король заявив, що він доручив гетьманові (Ст. Жолкевському) знищити їх (ad internecionem wyniszczyć).

Яка-ж причина була тому, що залюднену місцевість з замком, як пустиню, обернено на староство? Тут, правдоподібно, відограли ролю неправдиві інформації, що їх давав королеві й соймові Ст. Жолкевський, бажаючи дістати це староство собі, що й справді йому пощастило десь наприкінці XVI в. Це староство було віддано Ст. Жолкевському (можливо в подяку за те, що він приборкав повстання Наливайка й Лободи), з правом заснувати місто, й завести магдебургію. Користаючи, як видко з зазначення Борисова поля як старостинського селища, з зазначення, що повстало через неправдиві інформації про цю місцевість, — Жолкевський через урядника свого Іваньківського та Баришівського Федора Козарина, захоплює й „Кгрунт Полукнязевскій“ і року 1602 засновує тут місто Баришпіль. Протести Микольського манастиря жадного наслідку не мали. Трохи згодом року 1612 вже трапляються звістки про те, що тут існує міський уряд, зорганізований на магдебурзькому праві. Людність містечкова де-далі зростає й зростає. Зокрема сюди тікає людність з Правобережжя, здебільшого піддані різних панів (напр. Ружинського, Бутовича, Дахновича, Корчевського, Немирича й инш.). Року 1628 в та-

  1. Стороженко, Мѣстечко Борисполе въ XVII в. Акты мѣйского уряда 1612—1699 гг. Київ 1892 р., с. IV.
  2. Стороженко, Очерки Переяславской старины, с. 197.