Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 1 (1927).djvu/99

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Збезземелена людність, не маючи з чого жити, береться часто до реместв або й промислів (їми вона й раніш займається, але менш інтенсивно), а через те вага Баришполя як промислово-торговельного осередку перед серединою XVIII в. де-далі зростає й зростає. Отож у 1770-х роках у Баришполі утворилося таке становище:

Живуть тільки з хліборобства 239 дворів (або 46,9%)
Живуть з хліборобства й ще з якоїсь праці (промислу, ремества, то-що), і хліборобство часто тільки підсобна праця 63 (   „  12,4%)
Двори, що цілком не займаються хліборобством 207 (   „  40,7%)

Отже по-над 40% усіх мешканців цілковито перейшло до типу міського життя. По-над 12% ще займаються хліборобством, але здебільшого вже як підсобною працею, переносячи поволі центр уваги на инші праці, як ремества, промисел, торговля або заробітки. Нарешті, менша половина всіх дворів ще займаються хліборобством. Хоч треба сказати, що кількість їх мала-б бути менша, бо значна частина цих дворів не могла жити тільки з хліборобства (бо мала якихось 1—5 днів землі), але ми їх зарахували до цієї групи тому, що за ними ніяких инших зайнять не позначено.

Що-ж до розвитку ремества й промислів у Баришполі, то займається ними чимала частина людности, а саме 29,2%. Це промовляє за те, що з Баришполя був усе-ж торговельно-промисловий осередок, який постачав крам сусіднім околицям („розвозите по разнымъ мѣстамъ“), а дещо навіть і великим центрам, як напр. Київу[1].


Скажемо кілька слів про тих осіб, що урядували в м. Баришполі в XVII і XVIII (до 1766 р.) вв. Спочатку на чолі уряду ми бачимо старост: Ст. Жолкевського (до 1620), С. Данилович (з 1620), Яна Кухарського (1637—40), Бартоломея Ярунтовського (1645). Звичайно їх заступають намісники; саме: Ілляш Михайлович (1615), Микола Матушкевич (1640), Никифор Буката (1645). Одколи Баришпіль перейшов під владу полковників Переяславських, ми бачимо тут сотників, а саме: перший — Антін Герасименко (1649—1653), далі Семен Світличний (1654), Василь Волочай (1660), Григорій Гаркуша (1661—63), Василь Носач (1663), Іван Новакович (1669—1677), Лук'ян Гриненко (1678—1680), Федір Філонович Магеровський (1682—1698), Семен Новакович (1705—1716), Стефан Афендик (1719—1752), Максим Афендик (1752—1772). Коли сотника не було, то його місце заступав наказний сотник („въ тотъ часъ будучій“). З наказних сотників згадано: Данило Кулик (1664), Федір Вовк (1670), Василь Москаленко (1682), Конон Сенич (1686), Іван Шорсткий (1687—1688), Микола Карабан (1697), Олександер Жиян (1720),

  1. Про торговельне життя міста докладніш ми скажемо далі.