Г. ШАМРАЙ.
У звязку з окремою приватною справою повстало в 1749 р. в Генеральній Військовій Канцелярії загальне питання, які групи людности належать до міщанства. Канцелярія вимагала від полкових канцелярій надіслати поясніння, зазначивши підстави[1].
Питання поставлено було такі: чи вважати за міщан тих, „которіе имеютъ торговіе промислы в лавкахъ всякими мелкими товары, а інніе ездятъ для продажи и покупки в разніе места товаровь, риби и соли и лавокъ не имѣютъ а живутъ в городахъ и местечкахъ своими дворами також и ремеслніе люде, яко то кравци и шевци и протчіе цеховіе“; друге запитання, чому в книгах ревізії як посполиті записані „мещане и бавящіяся купеческимъ промисломъ, такъ и посполитіе к ратушамъ присудствующія, которія купечества и промисловъ не имеютъ а имеютъ пропитаніе рукоделіемъ із пашенихъ своихъ земель“.
У своїх відповідях полкові канцелярії склад міщанства зазначили так. „По вишеписаннимъ обстоятелствамъ жителствующіе в малороссійскихъ городехъ и въ сотеннихъ местечкахъ посполитіе свободніе іздавна люде, кои имѣютъ торговіе промислы въ лавкахъ и кои ездятъ за промисломъ, тако и ремеслніе люде кравци, шевци и протчіе цеховіе, всѣ мѣщанамы числится могутъ (Ніж. полк. канцелярія); всѣ жителствующіе при сотеннихъ местечкахъ обывателы как промислніе торговіе, такь и майстеровіе цеховіе люди по гражданскому обхожденію за исконное обыкновеніе именовалися, ищислялися и нынѣ ищислятся должни (Лубенська полк. канцелярія); жителствующіе де полку кіевского в городахъ и мѣстечкахъ, кромѣ селъ и деревень, всѣ обиватели, какъ тѣ, кои имѣютъ торговіе промисли в лавкахъ и кои ездятъ для продажи и покупки в разніе места товаровъ, риби и соли и которіе лавокъ никакихъ промислов не имеютъ, а живутъ в городахь и местечкахъ своими дворами, тако ж и ремеслніе люди, кравцѣ, шевцѣ, ткачѣ, коновали (шаповали?) и протчіе цеховіе по гражданскому состоянію и по правамъ и древнимъ малороссійскимъ обыкновеніямъ (Київ. полк. канцелярія); в Малороссіи в городахъ полковихъ и местечкахъ сотеннихъ гражданскіе обыватели (кромѣ войскового чину), какъ купечествомъ бавячіеся, такъ ремеслніе и пашенніе люде, от вышшого даже до меншого званія,
- ↑ Збірка Ол. М. Лазаревського № 70.
