hodyny kameń porochu (Арх. VII, І, 143); w tych seniach wczynił stupu na tołczenie porochow kołoworotnuiu po nemecki o szesti tołkaczach, w kotoroi stupe możet у odin czołowek poroch tołczy (Źr. dz. VI, 100). Менші приладдя легко було заводити, але більші, складніші вимагали більших витрат і знов виникало питання, хто-ж на себе візьме оці витрати.
Розуміється, велика спокуса була все це накласти на старостинський уряд. Але, щоб обстоювати таку пропозицію і збивати докази, які приводив-би старостинський уряд, скидаючи з себе нові витрати, міщанство мусіло знати, хоч-би в загальних рисах, стан замкового господарства, його прибутки та видатки. Инакше було-б важко сперечатися з старостою, коли-б той почав доводити поганий стан замкового господарства та повну неможливість для нього взяти на себе ще нові витрати, про які йде справа, хоч-би і визнавав деякі видатки за потрібні.
Для покриття оцих видатків старостинський уряд мав такі джерела:
- датки з замкових сіл,
- датки, які йшли на ключ,
- роботизни людности,
- фільваркові прибутки,
- збори різні, що йшли на уряд.
Старостинський уряд поясняв в таких випадках, що витрати великі і те, що збирається, як-раз все йде на звичайні потреби оборони замку, передовсім, та инші потреби.
Виникало питання, чи правильно розкладено роботизни та датки, чи нема тут яких-будь недоглядів, може навмисних.
Не дивно, що міщанство так уважно придивлялось, як окладено повинностями селянство, що воно повинно робити. Староста Кременецький, пригадували, казав забудувати те місце мосту своїм накладом, а потім казав те робити волості Кузминській (VI, 93): так міщани могли пригадати, коли саме повинності накладено і в якім розмірі на певні села, як потім змінено виконання оцих повинностей, зменшено, полегшено, додано ще в допомогу инших.
З приводу заяв про спустошені села, з яких нема датків чи роботизни, людність місцева могла слушно пояснити ревізорам, що, дійсно, ці села були спустошені, випросили їх, як пусті, але з того часу там поселились люди (Арх. VII, І, 151).
Так само уважно стежили за тим, які далі сталися зміни в одбуванні оцих повинностей. Тут особливе мали значіння роздачі замкових сіл шляхті, яка всякою мірою дбала про те, щоб увільнити своїх селян від датків та роботизн. Через те реєстр сіл, що їх роздано шляхті і віднято від замку, вказував ступінь зменшення прибутків замкового вряду, його збідніння та неможливість, як раніш було, далі все підтримувати в добрім стані. Про таких власників зазначали „ніж, дей, тиі всі з тое роботи вимовляються и робити людем своім не кажут (VI, 95); а к тому поведили, иж князь Дмитрей Випіневецкий еще з чотирех іменей своіх, з Тараза, з Камарина, з Крутнева, а з Лопушна робити не хочет (VI, 94); тиі села кнегини Нлиное не хотят
