великої школи життя і боротьби, яка випала на долю старшого покоління. Молоді люди не знають страхіть і лиха дореволюційного часу і лише з книг можуть мати уяву про експлуатацію трудящих. Тому дуже важливо, щоб наше молоде покоління знало історію країни, боротьби трудящих за своє визволення, героїчну історію Комуністичної партії, виховувалось на революційних традиціях нашої партії, нашого робітничого класу»[1].
Використання місцевого матеріалу в лекціях і на уроках історії неоціненне. Конкретні приклади з історії дають можливість учням краще зрозуміти закономірності історичного процесу, сприяють вихованню їх в дусі радянського патріотизму. Уроки з використанням місцевого матеріалу стають більш дохідливими і цікавими. Учні наглядно можуть бачити ті успіхи, яких досягла наша країна за роки Радянської влади. Велике значення має використання матеріалів з історії фабрик і заводів, сіл і колгоспів в школах робітничої і сільської молоді. Воно сприяє вихованню трудящої молоді в дусі славних традицій робітничого класу і колгоспного селянства.
В останній час дослідження місцевої історії все більше поширюється. В кожній області, районі можна знайти багато ентузіастів, які на основі зібраних місцевих матеріалів пишуть нариси з історії міст, районів, сіл, колгоспів, промислових підприємств, створюють музеї не тільки в районах, а й на підприємствах, в школах і т. д.
Цей інтерес до вивчення історії краю є природним результатом підвищення культурного рівня радянського народу. З розвитком краєзнавства виникає необхідність в організації цієї роботи в масштабах областей. Особливо це необхідно у зв'язку з збиранням матеріалів для «Історії міст і сіл УРСР».
У свій час краєзнавчу роботу очолювали краєзнавчі товариства, поновлення діяльності яких в даний час зіграло б позитивну роль в об'єднанні зусиль наукових закладів і окремих любителів-краезнавців. Тепер краєзнавчу роботу очолюють краєзнавчі музеї. У вивченні історії краю важлива роль належить державним архівам. Документи органів влади і управління, установ народного господарства і підприємств, громадських організацій та інші, які знаходяться у сховищах державних архівів, є найбільш цінними і достовірними джерелами для вивчення місцевої історії. В науково-довідкових бібліотеках архівів зберігаються краєзнавча література і комплекти місцевих газет як за дореволюційний, так і за радянський періоди, які становлять великий інтерес для вивчення місцевої історії. Важливі документи для вивчення післявоєнного періоду знаходяться
- ↑ «Матеріали позачергового XXI з'їзду КПРС», К., 1959, стор. 57—58.
