ці два моменти абсолютно не зв'язані один з одним; адже черняхівська культура могла існувати і без припливу нової римської монети.
Так само було б зовсім неправильно думати, що різке скорочення, а далі й повне припинення надходження римської монети на східнослов'янські землі обов'язково повинно було потягти за собою негайне випадіння з обігу тих монет, які на той час уже були в ньому. Навпаки, саме через те, що нові маси монетного металу вже ке надходили до древньослов'янського суспільства, це суспільство, яке, звичайно, не змінило своєї економічної природи і потреби якого.в цьому металі, треба думати, не зменшувалися, повинно було особливо цінувати монети, які воно вже »мало. Отже, саме завдяки тому, що древні.слов'яни починаючи від III от. майже не одержували нової монети, вони так довго утримували в обігу старі денарії кінця І— II ст. н. е. Звідси висновок, що значна частина знахідок римських монет І—II от. повинна датуватися (і, отже, датувати ті комплекси, до складу яких ці монети входять) не II ст., а значно пізнішим часом — можливо, аж до другої половини І тис. н. е. включно.
Цю тезу можна підтвердити деякими конкретними фактами — знахідками кладів, які датуються IV—V ст. н. е., але складаються з монет починаючи від І—II ст. Такі клади відомі нам у багатьох пунктах на території України: Борочицький клад, знайдений на Волині, містив переважно монети І—II ст. та одну монету другої половини IV ст.; клад з Берегового на Закарпатті складався з монет, які охоплювали час від Доміціана (І ст. н. е.) до Константина Великого (IV ст.); клад з Брестова (Закарпаття) — монети від Сабіни (II ст. н. е.) до Валента (кінець IV ст.); клад з Мукачевого — від Антоніна Пія (II ст.) до Гонорія (початок V ст.); клад з Городища Пустоварівського (Київщина) — монети від Веспасіана (І ст.) до Констанція II (середина IV ст.); клад з Крилоса на Станіславщині — від Веспасіана (І ст.) до Граціана (кінець IV ст.); клад із Заболотова (Станіславська обл.)—від Фаустішї Старшої (II ст. н. е.) до Валентініана І (друга половина IV гст.); клад із Снятина (там же) — від Марка Аврелія (II ст.) до Констанція II (середина IV ст.); клад з Курилівки (Чернігівщина) — від Доміціана (І ст.) до Проба і(кінець III ст.); клад з Сучави (Румунська Буковина) налічував монети від Юлія Цезаря (І ст. до н. е.) до Констанція II (середина IV ст.) і т. д.
Клад з Чернієва містив не лише римські монети І — IV ст., а й ще пізніші — візантійські та арабські[1].
- ↑ В. В. Кропоткін в кількох своїх виступах намагався твердити, що деякі з цих кладів не клади, а монети, які нібито походять з різних знахідок (див.: В. В. Кропоткин, Из истории денежного обращения в Восточной Европе в 1 тыс. н. э., СА, № 2, 1958, стор. 283; № 1, 1961, стор. 304; його ж, Клады..., стор. 19), але жодних аргументів на користь цього твердження не навів; тим часом кількість монет, знайдених у цих кладах, і повнота хронологічного діапазону робить таке припущення неймовірним.
