в обігу аж до X — XI ст. Цей висновок цілком законний, хоча й вимагає додаткового обгрунтування[1].
Про те, що традиція римського денарія (коли не сам дена- рій) дійсно доживає до часів Київської Русі, свідчать спостереження В. Л. Яніна над ваговою стороною грошової системи Київської Русі[2]. Як виявилося, ця система безпосередньо зв’язана з римською монетною системою, причому саме того часу, коли здійснювався особливо широкий приплив римського срібла на східнослов’янські землі. Янін встановив, що в основі древньоруської монетної системи лежить стародавня гривна вагою 68,22 г. Вага цієї гривни рівно в 20 разів перевищує вагу денарія часів від Нерона до Септимія Севера (3,41 г), тобто саме того, який мав найбільше поширення на древньослов’янських землях. Отож, гривна IX ст. становила собою монетну одиницю, що вартістю дорівнювала 20 денаріям; разом з тим маємо і подвійні гривни (за думкою В. Л. Яніна, — найдавніші), які дорівнюють 40 денаріям (тут бачимо вияв давнього в слов’янських країнах рахунку на сорок).
Отже, римський денарій І — II ст. н. е. був покладений в основу древньоруської грошової системи; з цього випливає, що «період безгрошів’я» — явище ілюзорне; що такий період реально не існував і що в історії грошового обігу у східних слов’ян «період денарія» безпосередньо пов’язується з періодом Київської Русі, коли головною монетною одиницею стає древньо-руська гривна.
Гадаємо, є всі підстави вважати, що традиція, про яку йдеться, полягала перш за все в збереженні самим денаріем І — II ст. функцій грошей у східних слов’ян не лише в перші століття нашої ери, а й пізніше, аж доки остаточно оформилася оригінальна древньоруська монетна система. Таким чином, можна думати, що римський денарій утримувався в обігу протягом тривалого часу, в тому числі і в середині І тис. н. е., а 'може навіть до епохи ранньої Київської Русі, причому процес його випадіння з обігу діяв дуже повільно: поступово зменшувалась кількість монет, що в кожний даний момент продовжували зберігати функції грошей (як функцію засобу обігу, так і функцію скарбів).
- ↑ Е. Веловейський, правда, висловлює сумнів, наскільки ці знахідки мо- жуть служити справжнім доказом тривалості обігу римських денаріїв у європейських народів до часів розвинутого середньовіччя («Archeologia», т. XI, Warszawa — Wrocław, стор. 212 — 213). Автор вважає, що вони скоріше походять із знахідок римської доби, хоча багаторазовість фактів і те, що вони не виходять за хронологічні рамки XI ст., змушує нас до обережності. Очевидно, це питання вимагає допрацювання.
- ↑ В. Л. Янин, Денежно-весовые системы домонгольской Руси (автореферат диссертации), М., 1954, стор. 15 — 16; Денежно-весовые системы русского средневековья, М., 1956, стор. 190 — 202.
