Важливим є питання про те, яким чином римські монети втрачали функції грошей у слов’янському суспільстві. Однією з основних причин, що зумовлювали розвиток цього процесу, була втрата скарбами своїх власників. Але разом з тим не можна не враховувати і процесу поступової утилізації монетного металу, який, безперечно, діяв і в древності. В процесі обертання монети зношувалися: вони втрачали свою первісну вагу, зображення на них стиралися; коротше кажучи, вони поступово втрачали якості монети. Треба думати, що зношені екземпляри йшли у перетоплення, утилізувалися як металева сировина для виготовлення різного роду срібних виробів[1].
Цей факт дуже важливий з культурно-історичної точки зору. Відомо, що ювелірне ремесло східних слов’ян в середині І тис. н. е. досягло дуже високого рівня (так звана культура пальчатих фібул), але не менш добре відомо й те, що Східна Європа, дуже багата залізом, зовсім не мала родовищ кольорових металів. Отже, питання про те, звідки древньослов’янські ювеліри одержували ці метали, зокрема срібло, має неабияке значення.
Тим часом, характерною рисою культури східноєвропейських племен.на протязі 'багатьох епох — аж до середини І тис. н. е.— була майже повна відсутність срібних виробів. Корінним чином справа міняється в середині І тис. н. е. В цей час срібні вироби стають досить поширеним типом знахідок. Серед речей так званого комплексу пальчатих фібул знаходимо срібні фібули, речі поясного набору (пряжки, наконечники поясів та декоративні бляшки), сережки, скроневі кільця, браслети, шийні гривни тощо. Серед них маємо речі, виготовлені з високопробного срібла, часом дуже масивні, на які йшло багато металу. Звідки цей метал брався? Не бачимо іншої відповіді, як припущення про утилізацію римських монет, які перед тим знаходилися у обігу і поступово знецінювалися.
На перший погляд тут можна побачити суперечність: адже вище говорилося про те, що від III ст. н. е., коли приплив римських монет на територію східних слов’ян скоротився дуже різко, слов’яни мусили особливо цінувати денарії І—II ст. і тому, само собою зрозуміло, дуже неохоче утилізували їх в якомусь іншому вигляді. Але треба зрозуміти, що ця утилізація мала вимушений, зумовлений характер: очевидно, у перетоплення йшли переважно ті монети, які вже так чи інакше втрачали свою якість і були мало придатними для вжитку як гроші. Але разом з тим тут повинен був діяти і зворотний процес набування срібними виробами не властивих їм грошових функцій.
- ↑ Д. Я. Самоквасов, История русского права, т. II, Варшава, 1884, стор. 143.
