Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/159

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

В умовах розвинутого грошового господарства спрацьовані (демонетизовані) монети йдуть у переплавку, щоб стати сировиною для карбування нової монети. Східні слов’яни в середині І тис. н. е. ще не знали власного автократного карбування, ступінь їх соціального розвитку ще не поставив це явище на порядок денний. Якщо й з’являлися якісь спроби карбувати нові монети, то вони необхідно мусили набирати характер наслідування римських зразків, як прагнення відтворити ті якості, які монета «втрачала в процесі обертання. Такі «варварські наслідування» римських монет відомі на східнослов’янських землях і знахідки їх, зрештою, не становлять якоїсь виняткової рідкості[1].

Як показує перегляд наявних даних, наслідування відносяться до порівняно пізнього часу — до кінця «періоду римського денарія», коли за зразок беруть не стільки денарії, скільки золоті монети (ауреуси тощо), тобто ті зразки, що мали порівняно більш високу вартість. Неважко зрозуміти, що таке явище не могло набрати універсального значення, бо виготовлення нових монет за римськими зразками вимагало затрати чималих зусиль, тоді як функції грошей, зрештою, могли виконувати звичайні злитки срібла або певного роду срібні вироби.

В. Л. Янін висловив дуже важливе і цікаве припущення, що в середині І тис. н. е. протягом часу, що відділяє «період римського денарія» від «періоду арабського дірхема», у східних слов’ян функцію грошей могли виконувати срібні вироби[2]. Це припущення здається нам цілком закономірним, хіба з тією поправкою, що в такій ролі, мабуть, виступала не всі срібні речі, які були у східних слов’ян, а, може, деякі категорії з них. Серед останніх, очевидно, перше місце належало шийним гривнам. Від назви речі, яку носили на шиї, пішов, як відомо, термін «гривна», від «грива», «загривок», але гривною в древній Русі називався і злиток монетного металу, який мав точно визначену вагу і певну форму. Це була головна грошова одиниця Київської Русі — весь рахунок тут вівся саме на «гривни (див., напр., відповідні статті «Руської Правди»).

Те, що такі зовсім різні і несхожі одна на одну ані формою, ані походженням, ані призначенням речі, як шийні і монетні гривни, мають одну назву, можна пояснити лише тим, що обидві вони протягом певного часу мали однакові функції, а оскільки монетна гривна не могла служити прикрасою і носитися на шиї, доводиться думати, що саме шийна гривна ви-

  1. М. Ю. Брайчевський, Римська монета..., стор. 84—91. На жаль, точне місце карбування цих монет поки що не відоме.
  2. В. Л. Янин, Денежно-весовые системы русского средневековья, стор. 206.