Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/67

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


області), описав перебування австрійських військ в містечку Роздолі 1777 —  1779 рр.[1] В Дрогобичі та Бориславі Василь Ільницький та інші залишили описи місцевих подій 1726 — '1741 рр., зокрема про перебування російських військ в Галичині[2]. З Крушельниці (Сколівського району Львівської області) походять записки 1739 — 1762 рр. про холодну зиму, сарану, затемнення сонця[3]. Записки з Тисова (Болехівського району Івано-Франківської області) охоплюють події 1695 — 1772 рр., зокрема перебування російських військ в Польщі та початок австрійської окупації Галичини[4].

З Перегінська (Львівської області) збереглися записки за 1648 — 1689 рр. і 1748 — 1785 рр.; перші присвячені воєнним подіям, другі — початковому періоду австрійської окупації[5]. Записки з Отинії (Івано-Франківської області) 1748 — 1788 рр. характерні лаконічністю: «1748. Перша саранча била. 1760. Земля горіла. 1770. Джума била» та ін.[6] Записки із Дебеславець (Коломийського району Івано-Франківської області) за 1748 — 1786 рр. містять повідомлення про затемнення сонця, посуху, повідь, сарану, ціни на хліб[7]. Дві записки священика Лушковського із Звиняча (Білобожницького району Тернопільської області) розповідають про голод 1748 та 1795 рр.[8] Записки із Босирів (Пробіжнянського району Тернопільської області) дають відомості про атмосферні явища 1748 — 1778 рр.[9]

Серед великої кількості літописних записок з різних місць увагу привертають записки більш-менш значні за розмірами. Деякі з них велись протягом значного періоду — навіть століття. Очевидно, складали їх різні люди в різний час. Опис давніх подій складачі брали за зразок і робили нові записи про сучасні їм події.

Такі записки різних авторів не зв’язані між собою ні хронологією, ні змістом. Характер їх випадковий. Але на базі таких більш значних за розмірами літописних записів виникли справжні літописи — хронологічні огляди подій певного періоду. При складанні літописів автори намагалися охопити великий період часу — не тільки сучасні їм події, але також і минулі. Для літописців завжди притаманне прагнення сягати скільки можливо у минуле, до подій, які вони вважають особливо важливими.

  1. Свод, лет., IV, стор. 102, 104, 121.
  2. И. С. Свенцицкий, Церковно и русско-славянские рукописи Публичной библиотеки Народного Дома во Львове, СПб., 1904, стор. 6 — 7.
  3. Свод, лет, IV, стор. 148, 179.
  4. Свод, лет., I, стор. 245; III, стор. 19, 288; IV, стор. 2.
  5. Свод, лет., I, стор. 102, 169, 181, 219, 221; III, стор. 180, 183, 271; IV, стор. 1, 215, 225.
  6. Свод, лет., III, стор. 179, 214, 295; IV, стор. 2, 187, 224, 245, 268.
  7. Свод, лет., III, стор. 179, 183; IV, стор. 141, 168, 180, 225, 245.
  8. Свод лет., III, стор. 178; IV, стор. 379.
  9. Свод, лет., III, стор. 176, 183; IV, стор. 104.