Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


вати важливіші події «для пам’яті». Зміст записів залежав від зацікавлень літописців, їх освіти та світогляду. Деякі літописці обмежувалися записом виключно місцевих подій. Багато з них вважало гідними пам’яті насамперед природні явища та стихійні лиха — незвичайні посухи, холоди, поводі, недороди, появу сарани тощо. Деякі автори приділяли особливу увагу метеорологічним та астрономічним явищам — зетемненню сонця і полярному сяйву, землетрусам. Всі літописці цікавились воєнними та політичними подіями, але в різній мірі. Деякі з них записували тільки випадкові події, інші систематично спостерігали розвиток воєнних дій та політичних змін, даючи їм свою оцінку.

Здебільшого літописці записували тільки сучасні їм події. Але більш освічені люди намагалися зібрати також відомості про минуле. У деяких літописах зустрічаються дані періоду Київської держави і Галицько-Волинського князівства, але вони неясні і непевні. Священик з Годова називає Володимира Великого «восточним царем» і наводить переказ про легендарну царицю Єлену, який знаходимо також у підгорецького літописця. В іншій записці знаходимо відомості про галицького князя Льва[1]. Галицькі літописці того часу, мабуть, не знали староруських літописів.

Автори Львівського літопису та крехівської «Кройники» починають свої записи з кінця XV ст. і дають досить багато відомостей за XVI ст. Літописці XVIII ст. не сягають далі, як до початку XVII ст. Очевидно, вони не мали джерел про раніші часи.

Спільною рисою літописів XVII — XVIII ст. є те, що описувані політичні події вони групують навколо кількох головних дат. Такою найважливішою датою є 1648 р. — прихід до Галичини запорізьких військ. Сім літописів наводять її[2], підкреслюючи при цьому перемоги українського війська, що дійшло аж до Вісли. Але про героїчну боротьбу селянства західноукраїнських земель проти шляхти літописці мовчать. Згадується також похід російських і українських військ 1655 р.[3]

Події другої половини XVII ст. в літописах згруповані навколо головних етапів війни з турками — від оволодіння турками Кам’янцем в 1672 р. до його визволення у 1700 р. Турецька навала загрожувала Галицькій землі, і місцеві літописці пильно стежили за розвитком боротьби з «бусурманами». Вони описують окремі епізоди війни (облоги монастирів у Деревлянській Волі та в Підгірцях), битви з турками під скороченими назвами: Хотинщина, Збаражчина, Підгаєччина, Журавенська[4]; ду-

  1. Свод, лет., I, стор. 165.
  2. Свод, лет., I, стор. 101 — 103.
  3. Свод, лет., I, стор. 123 — 124.
  4. Свод, лет., I, стор. 166, 168, 179, 181.