же точно описуються татарські набіги, особливо великий похід 1695 р.[1]
Всі літописці відзначають 1700 р.— рік насильного введення релігійної унії: львівський епіскоп Иосиф Шумлянський «церков львовскую міскую казал отбивати, мури валяти»[2].
На початку XVIII ст. увага літописців звернена на події Північної війни — підкорення Львова шведами 1704 р., перебування в Галичині російських і українських військ під проводом Петра І, його похід на Молдавію 1711 р., відзначений в літописах новим приходом російських і українських військ, які подавали допомогу Августу II; вони «внівеч зруйнували» маєтності Потоцьких та інших панів[3]. У 1768 р. як головні події записуються Коліївщина та боротьба російських і українських військ проти польських конфедератів[4]. Записи кінця XVIII ст. відображають тяжке становище населення Галичини в 'Перші роки австрійської окупації[5]. Навколо цих найважливіших політичних подій літописці групують менш важливі події та спостереження.
Літописи мають досить яскраво визначене- соціальне спрямування. Автори їх — представники середньозаможних та незаможних верств суспільства: дрібні міщани, учителі, сільські священики — були тісно зв’язані з народом, розуміли його потреби і поділяли їх страждання. Звідси зрозуміла і та увага, яку приділяють літописці стихійним нещастям; недороду, голоду, дорожнечі, воєнним руйнуванням та пригніченню трудового населення панами.
Ось як описують війну 1648 р. і події наступних років різні літописці: «Літа потом настали тяжкіє, жолніров немало било, стації (брали, людей лупили, з лану брали троякую стацію по сту золотих і тркйцет»[6]. «В році 1651 недобре било, дорого не помалу, жита корец подтелицкий бил по злотих 28 польских. Того ж року люди погибали от гладу, милостивий господь буди со ними, пишу с слезами»[7]. В 1715 р. польські конфедерати «людей невинних руйновали, податки і провіянти тяжкії вибирали, а особливе в Руском воєводстві. До Поморян, Зборова... притягнули, в мі'сті і по окЬличних селах стояли, рожнії шкоди людем поробили... Бідних людей по селах коло Поморян нівец обернули...»[8] В 1727 р. «голод великий на худобу, стріхи обдирали, за приколоток соломи 12 грошей, якої ніде не можна
