країнами. Зважаючи на те, що це були країни з різним державно-політичним устроєм, різним ступенем незалежності, неважко зрозуміти, що українському уряду у дипломатичних відносинах з ними доводилося виявляти велику гнучкість.
В історичній літературі ще дуже мало вивчено міжнародне становище та дипломатичні відносини України під час визвольної війни. Це велике і складне питання заслуговує того, щоб стати темою спеціального дослідження[1]. Мета цієї статті більш конкретно показати дипломатичну службу в тяжких умовах війни, в процесі створення української державності і складних міжнародних відносин, зобразити тих, хто розв’язував на Україні в той час політико-дипломатичні проблеми. Останнє -питання теж спеціально не досліджувалось в історичній літературі[2], хоч про це збереглося багато даних в різних джерелах, які дають підстави для висловлення деяких міркувань і положень.
Політика взагалі, в тому числі і зовнішня, як говорив В. І. Ленін, «...більш схожа на алгебру, ніж на арифметику, і ще більше на вищу математику, ніж на нижчу»[3]. Політико-дипломатичні відносини завжди були однією з найважливіших функцій держави, виконання яких було невід’ємною прерогативою верховних органів, що завжди відбивають інтереси пануючих класів. Для захисту своїх інтересів у зовнішньо-політичних відносинах представникам верхівки потрібні були люди з природними здібностями, знаннями і досвідом, які б могли, користуючись відповідними методами, добиватися здійснення дорученої їм місії. В цілому, як побачимо нижче, складне завдання створення дипломатичної служби, яка стала складовою частиною державного апарату на Україні, було вирішене за дуже короткий час. Перш ніж висвітлювати стан дипломатичної служби, треба хоч коротко спинитися на характеристиці державного ладу на Україні.
Державно-адміністративні форми залежать не стільки від національної специфіки, скільки, головним чином і насамперед, від суспільної організації виробництва, стану його. Саме це є визначаючим. «Пристосування політики до економіки,— писав В. І. Ленін,— відбудеться неминуче, але не відразу і не гладко, не безпосередньо»[4].
У ході визвольної війни на Україні, насамперед завдяки широкій та активній участі в ній трудящих, було ліквідовано іноземний гніт у політичній, економічній і культурній сферах, ство-
- ↑ В радянській історичній літературі більш-менш грунтовно висвітлено російсько-українські зв’язки за період визвольної війни.
- ↑ Ряд цінних даних і положень про дипломатію в цей період наводиться в праці: І. П. Крип’якевич, Богдан Хмельницький, К-, 1954, стор. 380— 408.
- ↑ В. І. Ленін, Твори, т. 31, стор. 77.
- ↑ В. І. Ленін, Твори, т. 22, стор. 327.
