писарі були шляхтичами, але вихідцями із заможних сімей, зокрема духовенства. Про Михайла Гунашевського, наприклад, відомо, що він напередодні війни закінчив Замойську академію, був висвячений «клириком, наддіаконом»[1].
Згадані та інші писарі не тільки готували дипломатичні документи, але їздили в складі посольства, про що мова йтиме далі.
У Військовій канцелярії зберігались документи дипломатичного характеру — договори, привілеї і листування[2]. Все це було у розпорядженні військового писаря[3]. Але є дані, що деякі документи зберігались у самого гетьмана. Можливо, що то були новіші, тільки-но одержані документи. Так, під час переговорів з російським посланцем Арсенієм Сухановим у 1650 р. гетьман для доказу своїх тверджень почав «перебирать в зепи грамотки и той не нашол, сказал: у писаря»[4]. Під час походу гетьман брав з собою деякі важливі дипломатичні документи на випадок переговорів тощо. Після битви під Берестечком до рук польського уряду попала шкатулка, а в ній оригінали умови під Зборовом, привілеї козацтву, документи від князя трансільванського, турецького султана, кримського хана[5].
Важливі дипломатичні документи, які за вказівкою гетьмана складалися у Військовій канцелярії, свідчать про рівень дипломатичної служби на Україні, про практику і прийоми, що усталилися в ході визвольної війни.
Посол, посольська місія ставали тоді повноваженими, коли одержували підписаний гетьманом лист, адресований главі відповідної держави чи уряду. Збереглася значна кількість таких гетьманських листів[6]. Термін «лист» офіціально вживався на Україні для визначення дипломатичної переписки на відміну від документів, що виходили з Військової канцелярії і стосувалися внутрішніх справ (універсал[7], наказ). В листуванні з ро-
- ↑ Акты, относящиеся к истории Западной России, т. V, стор. 77.
- ↑ Про це детальніше див. I. Крип’якевич, До історії українського державного архіва, ЗНТШ, т. 134-135.
- ↑ І. Виговський, користуючись своїм становищем, в порядку інформації передавав російському уряду ряд документів-оригіналів з умовою їх повернення до Військової канцелярії. Він робив це, як заявляв російським послам, без відома гетьмана. Див.: «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 154; т. III, стор. 363—354.
- ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 189.
- ↑ «Жерела…», т. XVI, стор. 129; A. Grabowski, Ojczyste spominki, t. II, стор. 81; його ж, Starożytnośti historyczne, Kraków, 1840, t. І, стор. 329, 333.
- ↑ Тепер всі відомі листи опубліковано у збірнику «Документи Богдана Хмельницького», К , 1961.
- ↑ Іноді листом називався також універсал (див. «Документи Богдана Хмельницького», № 15, 39, 89).
