сійським урядом свої звернення гетьман називав «листами»[1]. В документах латинською мовою вживався термін «littera», коли мова йшла про гетьманські листи дипломатичного характеру[2]. Ці листи за своїм характером і значенням прирівнювались до царських грамот та королівських листів.
Не збереглося даних про те, як готувалися дипломатичні листи, яка була в цьому роль самого гетьмана, військового писаря та службовців Військової канцелярії.
Листи написано різними почерками, різними мовами, але всі вони стверджені підписом гетьмана. Відповідальність справи вимагала того, щоб в її суть вникав сам гетьман.
В літературі була висловлена думка, що «хоч і різні люди оформляли гетьманське листування, все ж, як це відчувається у листах, складанням їх керував сам Хмельницький, який завжди вмів у звичайні, відповідні до встановлених традицій форми документів вкласти гострий політичний зміст»[3].
Всі листи написані за певним зразком, який тоді встановився у дипломатичній практиці. Відкривався лист відповідним зверненням і титулуванням того, кому призначався. Цій справі надавалося і тоді особливого значення в дипломатії. Не можна було перебільшувати, а ще гірше применшувати титул і робити в ньому помилки. Применшення титулу призводило тоді до серйозних ускладнень, за таким актом завжди приховувались певні політичні інтереси. Так, наприклад, російський уряд в 1650 р. через своїх послів в Польщі оцінював помилки, які мали місце в королівських листах та іншому листуванні, як порушення «вічного» миру, вимагав смертної кари безпосереднім винуватцям, а серед них і магнату Вишневецькому. Російські посли загрожували, що коли не будуть вжиті відповідні заходи, то «вічний» мир буде розірвано, вимагали за безчестя сплатити 500 тис. золотих і повернути м. Смоленськ[4].
Слід відзначити, що інцидентів з приводу титулування, яке вживалось у гетьманських листах, не зустрічалось. Видно, що цій справі українські дипломати приділяли значну увагу[5].
Причини надсилання листа і суть справи викладались дуже коротко. Коли лист вручався українському чи іноземному послу, відмічалося, що той розповість про всю справу детально.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 94, 286 та ін. В тодішньому російському діловодстві слово «лист» вживалось у відношенні до цих гетьманських документів.
- ↑ «Документи Богдана Хмельницького», стор. 97, 98.
- ↑ І. П. Крип'якевич, Богдан Хмельницький, стор. 406.
- ↑ J. Michałowski, вказ. праця, стор. 535—538.
- ↑ Слід згадати, що російський уряд ще на початку 1649 р. прислав на Україну зразок листа («образцовое письмо»), якого мав дотримуватись гетьман у зносинах з Росією. Див. «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 144.
