Перейти до вмісту

Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 1 (1964).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Дипломатичне листування велось з відома гетьмана під керівництвом військового писаря у Військовій канцелярії, «где дела делают», яка знаходилась в тому ж приміщенні, де жив гетьман, як про це свідчили російські посли[1]. Посланці від Ієроніма Радзейовського, колишнього польського підканцлера, які побували у гетьмана в січні 1651 р., у своїй реляції писали, що Іван Виговський має в своїй канцелярії 12 писарів «польських шляхтичів»[2] («польські», певно, у розумінні їх колишньої державної належності). Кількість писарів була невелика, до того ж, не всі вони займалися дипломатичними справами. Слід при цьому нагадати, що навіть у Франції у 1661 р. в міністерстві закордонних справ працювало лише п'ять чоловік, які виконували і ряд функцій внутрішнього управління[3]. В українських документах того часу працівників канцелярії називали «писарями», «підписками», «канцеляристами», а в російських іноді «подьячими».

Збереглися згадки в документах про писарів: Якова Львовця[4], Євстахія (Остапа) Федкевича[5], Павла Абрамовича (Аврамова)[6], Андрія Іскрицького[7], Семена Голуховського[8] (він же Семен Лях, а в російських документах Семен Остапов), Івана Білецького, шляхтича з-під Звягеля[9]. Напевно, у військовій канцелярії працювали вже згадувані Олександр і Семен Тихі[10]. «Подьячий» Михайло Гунашевський один час виступає як особливо довірена особа військового писаря І. Виговського[11]. Є згадки й про інших писарів з Військової канцелярії[12].

Безперечно, писарі Військової канцелярії мали потрібні знання і досвід у веденні справ, зокрема дипломатичних. Щодо їх соціальної належності, можна висловити припущення, що не всі

  1. ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 359 та в ін. публікаціях.
  2. ↑ Державний воєводський архів у Гданську, шифр 300, 29/135, арк. 288.
  3. ↑ Рихард Заллет, Дипломатическая служба, М., 1956, стор. 34, 35. Акты ЮЗР, т. VIII, стор. 357; «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 442.
  4. ↑ Акты ЮЗР, т. VIII, стор. 357; «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 442.
  5. ↑ Акты ЮЗР, т. III, стор. 374; т. VIII, стор. 357.
  6. ↑ Акты ЮЗР, т. III, стор. 497; т. VIII, стор. 369; ЦДАДА, ф. Малороссийский приказ, столб. 10/3821, арк. 28.
  7. ↑ ЦДАДА, ф. Разрядный приказ, Севский стол, столб. 149, арк. 51.
  8. ↑ Акты ЮЗР, т. VIII, стор. 356; «Воссоединение Украины с Россией», т. II, стор. 442.
  9. ↑ Архив Юго-Западной России, ч. III, т. IV, стор. 380–382.
  10. ↑ В реєстрі 1649 р. в числі козаків Чигиринського полка значиться «Семен Хмельницький». Можливо, що це і є Семен Тихий. Див. «Реєстр всего Войска Запорожского…», далі — «Реєстр…», М., 1874, стор. 3.
  11. ↑ «Воссоединение Украины с Россией», т. III, стор. 363; ЦДАДА, ф. Посольский приказ, Малороссийские дела, 1653, спр. 2, арк. 58.
  12. ↑ Акты ЮЗР, т. X, стор. 425, 428.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Історичні_джерела_та_їх_використання._Вип._1_(1964).djvu/89&oldid=246681