Під ударами Радянської Армії ворог відкочувався на захід. За передовими частинами Радянської Армії йшли і архівісти. Наприкінці 1943 р. до Києва переїхало Архівне управління, яке розпочало відновлення мережі архівних установ у визволених районах України. Поряд з цим воно активно проводило збирання розпорошених документальних матеріалів.
Восени 1944 р. Радянська Армія в основному завершила визволення від окупантів України. Бойові операції було перенесено за межі нашої країни. Отже, визволення українських земель від ворога тривало близько двох років. Це, безперечно, відбилося на ступені і часі відбудови архівних установ в окремих областях України. Коли в одних областях архіви вже розпочали свою роботу, то в інших це сталося на рік з лишком пізніше.
Оперативним групам доводилося відновлювати архівну роботу в надзвичайно складних і тяжких умовах. Доповіді, різні донесення та рапорти працівників оперативних груп, що діяли у прифронтовій смузі, свідчать про нескінченні переїзди з одного місця на інше. Часто архівісти потрапляли під бомбардування ворожої авіації. Як правило, вони залишалися в глухих місцевостях без усякого зв'язку і засобів існування. За таких умов доводилося не тільки збирати документальні матеріали, організувати охорону, а й вести відповідну роботу для їх використання. Досвід роботи оперативних груп архівістів, які діяли на Україні, був потім використаний для розшуку архівних матеріалів, вивезених гітлерівськими загарбниками за кордон.
Архівні матеріали німецько-фашистські загарбники вивозили не тільки з України, а й з Молдавії, Білорусії та інших братніх республік. Оперативна група українських архівістів зуміла розшукати на території Польщі, Румунії і Чехословаччини і повернути Батьківщині близько шести вагонів документальних матеріалів[1].
Ще напередодні Великої Вітчизняної війни, 29 березня 1941 р., Рада Народних Комісарів Союзу РСР затвердила нове «Положення про Державний архівний фонд і мережу державних архівів СРСР». Але на Україні здійснити основні моменти «Положення» не було можливості через німецько-фашистську агресію. Тільки через два з половиною роки наказом народногобкомісара внутрішніх справ України від 1 грудня 1943 р. було затверджено мережу архівних установ Української РСР. На Україні утворювалися такі центральні архіви та їх філіали: Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва у м. Києві, Філіал Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва у м. Харкові, Центральний державний історичний архів у
- ↑ НИБ, 1948, № 2, стор. 13.
