Відразу ж після закінчення Великої Вітчизняної війни архівісти республіки взялися за збір документальних матеріалів. До цієї копіткої роботи було залучено також різні громадські організації та окремих ентузіастів. Велику допомогу у збиранні документальних матеріалів подали комсомольські організації, учителі, колишні партизани, учні. Наприклад, при Київському міськкомі партії за постановою від 1 березня 1944 р. було організовано спеціальну комісію по збиранню документальних матеріалів. Такі ж комісії було створено і в районних установах і організаціях, на підприємствах і в школах м. Києва[1].
Організаційні заходи і самовіддана праця архівістів республіки дали непогані результати щодо концентрації документальних матеріалів після визволення території України від окупантів. Так, уже на 1 липня 1944 р. в 17 областях України було зібрано 665 фондів з 137 265 одиницями зберігання і 68 336 кг розсипу матеріалів періоду Великої Вітчизняної війни[2]. За неповними даними, на 1 січня 1945 р. по всій Україні було зібрано 4715 фондів документальних матеріалів (481 479 одиниць зберігання) і 305 836 кг розсипу. Крім того, було зібрано 43 103 примірники брошур, листівок, плакатів, відозв та 41 064 примірники газет, 7479 різних книг, 68 960 фотонегативів і позитивів кінокартин та багато інших матеріалів[3]. Зібрані документальні матеріали є надзвичайно цінним джерелом з історії Великої Вітчизняної війни.
Більшість відомчих архівів, що існували на Україні перед Великою Вітчизняною війною, було знищено або вивезено окупантами. Загинули першоджерела з історії УРСР за період з 1935 по 1941 р., а подекуди і з 1930 р. Цю прогалину українські архівісти зараз поступово заповнюють за допомогою архівів всіх братніх союзних республік, в першу чергу московських і ленінградських центральних архівів, шляхом мікрофільмування і фотокопіювання документальних матеріалів. Збирання архівних матеріалів закінчилося, в основному, наприкінці 1947 р. Настав другий етап у післявоєнній роботі українських архівістів — організаційне зміцнення архівних установ.
Постанова Раднаркому Союзу РСР від 2 вересня 1945 р. про включення до складу науково-дослідних установ Союзу РСР державних архівів значно активізувала роботу всіх архівних органів. Проте умов для розгортання наукової роботи в архівах у нашій республіці на той час не було. Документальні матеріали не були упорядковані, не вистачало придатних приміщень та кваліфікованих кадрів. Отже, поряд з організаційним зміцненням архівів необхідно було завершити збирання
