рігання документальних матеріалів у державних архівах на всій території Радянського Союзу.
На цей час у державних архівах України, за неповними даними, налічувалось понад 10 млн. одиниць зберігання невпорядкованих архівних матеріалів і близько 1000 т розсипу. Причому на архіви західних областей припадало близько 8 млн. одиниць зберігання і близько 600 т розсипу[1].
Неупорядковані документальні матеріали, згідно з останнім наказом міністерства, необхідно було привести в порядок протягом 2-3 років. Це вимагало величезної й складної роботи. Проведення її ускладнювалося тим, що в архівах західних областей України було багато документів іноземними мовами.
Щоб виконати наказ, було накреслено конкретні плани науково-технічної обробки документальних матеріалів по кожному архіву зокрема. Велику допомогу було подано архівам західних областей України, де було найбільше нерозібраних фондів. Тут було значно збільшено штати.
Спеціальним наказом міністра внутрішніх справ до роботи в архівних установах для впорядкування документальних матеріалів було залучено 100 працівників з інших управлінь і відділів міністерства. Крім того, до центральних, обласних державних архівів прикомандировувалось 100 чоловік із міських та районних архівів.
У державних архівах республіки було організовано соціалістичне змагання. За погодженістю з профспілковими органами Міністерство внутрішніх справ Української РСР 23 червня 1949 р. видало наказ, згідно з яким запроваджувався перехідний Червоний прапор і відпускалися кошти на заохочення кращих працівників. В цей же час розроблено ряд інструкцій і методичних вказівок, різних посібників з питань науково-технічної роботи над документальними матеріалами (окремо для архівів східних і західних областей), сховища обладнано стелажами загальною довжиною 35,5 тис. пог. метрів, проведено реставрацію і дезинфекцію пошкоджених документальних матеріалів[2].
Аналіз роботи архівних установ республіки за 1950-1953 рр. показує, що план приведення в порядок документальних матеріалів в основному був виконаний. Ряд організаційно-методичних заходів, безумовно, сприяв прискоренню науково-технічної обробки фондів і підвищенню якості цієї роботи. Значно посилилась увага до науково-методичних питань, перевірка і контроль всіх ланок архівної роботи державних архівів, причому особливе значення надавалося забезпеченню охорони і збереження документальних матеріалів. Був налагоджений
