найтісніший зв'язок з партійними, державними і громадськими організаціями та установами, які значною мірою сприяли успішному виконанню цих важливих завдань[1].
Приведення у належний порядок архівних матеріалів дало можливість інтенсивніше використовувати їх як у наукових, так і в практичних цілях. Для науки стали доступними мільйони документів. Проте не скрізь науково-технічна робота була проведена згідно з вимогами архівознавчої науки. В багатьох архівах, особливо західних областей України, був відсутній науково-довідковий апарат, а там, де він і був, то дуже примітивний.
Науково-видавнича робота в архівних установах України у 1950-1954 рр. була підпорядкована підготовці фундаментального тритомного збірника документів і матеріалів «Воссоединение Украины с Россией», присвяченого 300-літтю цієї важливої дати. У цій роботі брало участь понад 25 працівників архівних установ. Тоді ж почалася підготовка до видання збірника документів і матеріалів «Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине» в трьох томах, який вийшов у світ до 40-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, а також збірників «Революция 1905-1907 гг. на Украине» (у двох томах), «Рабочее движение на Украине в годы нового революционного подъема. 1910—1914 гг.» тощо.
Видавнича робота сприяла розширенню зв'язків з партійними, радянськими і науковими установами, налагодженню координації всієї наукової діяльності архівних установ з іншими науковими закладами республіки. Це позитивно позначилося на науковій якості видань архівних установ. До роботи наукових рад архівних установ республіки почали залучатися представники різних наукових установ. Все це піднесло значною мірою престиж архівів.
У 1950-1954 рр. багато робилось по підбору, розстановці, навчанню і вихованню кадрів. Скликались наради, проводились семінари, конференції молодих спеціалістів.
Основними закладами, де готувалися кадри для державних архівів, як і раніше, були Московський історико-архівний інститут та Київський державний університет, які давали в середньому на рік 15 молодих спеціалістів архівної справи для Української РСР. Багато працівників державних архівів Української РСР заочно навчалось у вищих учбових закладах, а також в аспірантурі. Тоді було звернуто увагу на вивчення працівниками архівів іноземних мов. Систематично проводилися заняття за спеціальною тематикою — з теорії і практики архівознавства. На нарадах і семінарах після попередньої перевірки роботи архівних установ областей працівники Архівного управління робили доповіді про стан архівної справи в тій чи іншій
- ↑ Архів АУ, 1964, спр. 8, арк. 6.
