архівістів Української РСР з'явилося багато хороших фахівців, методистів, які не тільки подавали допомогу молоді, а й почали узагальнювати досвід практичної роботи в архівах республіки. В останні роки чимало наукових працівників архівів Києва, Львова, Харкова, Чернігова, Вінниці та інших міст розробляють теоретичні питання з архівознавства, історії установ, археографії, джерелознавства, геральдики, сфрагістики та інших спеціальних історичних дисциплін. За змістом науково-дослідної роботи деякі державні архіви нашої республіки досягли досить високого рівня.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 13 серпня 1958 р. було затверджено нове «Положення про Державний архівний фонд Союзу РСР і мережу центральних державних архівів СРСР». У зв'язку з цим втратили дію постанови Раднаркому СРСР від 28 січня 1940 р. «Про затвердження «Положення про Головне архівне управління НКВС СРСР» і від 29 березня 1941 р. «Про затвердження «Положення про Державний архівний фонд Союзу РСР і мережу державних архівів СРСР»[1]. Згідно з новим «Положенням» відповідальність за збереження, упорядкування, облік і використання документальних матеріалів відомчих архівів несуть керівники міністерств, відомств, установ, організацій і підприємств[2]. Встановлено строки зберігання у відомчих архівах документальних матеріалів, після чого вони повинні надходити до державних архівів.
Відповідно до постанови союзного уряду Рада Міністрів Української РСР постановою від 4 жовтня 1958 р. затвердила мережу центральних, обласних, міських і районних державних архівів у республіці. Ця мережа діє й зараз. Вона включає п'ять центральних архівів: Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР у Харкові, Центральний державний історичний архів УРСР у Києві, Центральний державний історичний архів УРСР у Львові, Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР у Києві, Філіал Центрального державного історичного архіву УРСР у Харкові, 25 обласних архівів та 9 їх філіалів, усі міські та районні державні архіви з перемінним фондовим складом. Цією ж постановою було затверджено «Положення про міські та районні державні архіви»[3].
«Положення про Державний архівний фонд Союзу РСР» та нова мережа архівних установ України, затверджені Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів УРСР, найбільше відповідають розвитку архівної справи і тим завданням, які поставлені партією і урядом перед архівними органами країни.
