ся вирішувати однотипні питання, схожі між собою як методами виконання, змістом, так і формою. Відсутність уніфікації і стандартизації в оформленні результатів роботи викликає значні витрати робочого часу виконавців на технічну роботу. А тому слід серйозно подумати над виробленням і широким застосуванням типових, уніфікованих форм документів з метою спрощення оформлення результатів роботи.
Застосування диктофонів у науковій та управлінській праці дасть можливість у 2,5 раза прискорити досі ще трудомісткий процес документування.
Значно полегшать організацію інформації перфораційні картки з крайовою перфорацією, плоскі та ступінчасті картотеки, які з успіхом можна застосовувати в державних архівах. Аналіз затрат робочого часу в установах свідчить про те, що значна його частина йде на виготовлення, копіювання та розмноження документів. Тут на допомогу працівникам, зайнятим у сфері управління, діловодства та архівної справи, приходять копіювальні машини і апарати, які за кілька секунд можуть виготовити необхідну кількість копій документів. Зараз промисловість вже випускає машини для розкриття конвертів і їх заклеювання, для нумерації документів, для вибіркового копіювання, для комплектування багатоаркушевих матеріалів тощо. Всі вони в недалекому майбутньому широко застосовуватимуться в управлінській праці.
Говорячи про розвиток архівної справи, слід мати на увазі тісний, органічний взаємозв'язок її з перспективами розвитку кібернетики і, зокрема, основи кібернетики — інформації та нової її галузі — документалістики.
У сиву давнину досвід, що його набували люди в процесі своєї діяльності, нагромаджувався і передавався з покоління в покоління в усній формі. Він був таким незначним, що міг вміститися в пам'яті однієї людини. Коли ж інформації нагромадилося більше і людина не могла вже тримати її всю в пам'яті, виникло письмо як засіб спілкування і фіксування людського досвіду. Згодом виникли так звані «зовнішні органи» пам'яті людини — бібліотеки і архіви. Зараз стало очевидним, що дальший технічний прогрес неможливий без докорінної перебудови всіх інформаційних служб. Інформації нагромаджується так багато, що, користуючись традиційними методами (реферативна служба, каталоги, бібліографічні покажчики тощо), людство не зможе засвоїти і використати її[1]. Так, кількість друкованих документів подвоюється кожні 50 років. Уже зараз відчувається незручність, неефективність традиційних архівних систем, за яких кожному документові привласнюється лише одна ознака, в той час коли він, як правило, має дуже багато ознак. Це
- ↑ Г. Г. Воробьев. Архивы и поиск научной информации. — «Вопросы архивоведения», 1964, № 4, стор. 25.
