хів у м. Харкові, Центральний історичний архів у м. Києві i Центральний архів революції у м. Харкові[1]. З 1 жовтня 1923 р. у відання Укрцентрархіву перейшов Архів давніх актів у м. Києві, який раніше був підпорядкований Київському державному університету.
Отже, на Україні була створена архівна система, що мала своє «Положення», установи на місцях, свій бюджет, відповідні кадри. З'явились сприятливі умови для утворення розгалуженої системи архівних органів, які б здійснювали відповідний методичний контроль за станом документальних матеріалів в установах, організаціях і на підприємствах, як це і передбачалося ленінським декретом[2]. Проте здійснення цієї важливої програми проходило дуже повільно.
Місцеві архівні установи перебували у великій скруті. Приміщення, в які звозились архівні документи, були майже непридатні для їх зберігання. Серед маси нерозібраних документальних матеріалів, що складались навалом на підлогу, знаходилось багато макулатури, через яку не видно було головного — важливих для науки документів. Необхідно було насамперед вилучити непотрібні матеріали, але й цю нескладну на перший погляд роботу не можна було провести без обізнаних з архівною справою людей.
Питання кадрів для архівних установ України на той час було дуже пекучим. Штати були надто малі (в середньому в архіві працювало від 6 до 8 чоловік), заробітна плата — низька. Частина людей працювала в архівах на громадських засадах. Освіта архівних працівників була різна, але здебільшого вони зовсім не мали відповідної підготовки. При розборі архівних завалів увага акцентувалась не на систематизації документальних матеріалів, а на тому, щоб виділити якнайбільше чистого паперу. Відбір утилю проводився механічно: інструкцій чи інших методичних посібників з питань упорядкування, експертизи цінностей не було. Це робилося на розсуд людей, які часто самі не розуміли, для чого потрібні архіви.
Багато документальних матеріалів залишалося бездоглядними у повітових і районних центрах. Необхідно було забрати з периферії всі наявні там матеріали. Це було основним завданням в роботі Укрцентрархіву на місцях і залишалося в полі його зору аж до 1925 р.
Разом з тим Укрцентрархів вживав деяких заходів щодо поліпшення архівної справи на Україні, намагався згуртувати навколо себе кращих фахівців. Робились перші кроки у розробленні теорії архівознавства. Одним з них було скликання
