працівників РРФСР, що відбулася в Москві 11-15 січня 1927 р. Конференція сприяла дальшому науково-організаційному зміцненню всіх архівних установ нашої країни.
Організація архівних установ і збирання до них документальних матеріалів на Україні закінчилися в основному в 30-х роках. Здебільшого усі архівні матеріали установ, організацій і підприємств були сконцентровані в архівах. Проте частина цих матеріалів лишилася в приватних осіб та в установах, які в свій час не було зареєстровано архівною комісією при Раднаркомі i не взято на облік архівними органами.
Сконцентровані в архівах документальні матеріали не були впорядковані, ними важко було користуватися. Науково-довідкового апарату архіви, по суті, ще не мали, якщо не брати до уваги незадовільно складені канцелярські описи до деяких фондів. Такий стан документальних матеріалів не міг задовольнити ні громадськість, ні наукові установи, які використовували архівні документи у своїй дослідницькій роботі.
У 30-х роках ще не було створено стрункої мережі архівних установ. У той час на Україні діяли 7 центральних архівів, 6 крайових історичних архівів, 28 місцевих, так званих окрархів (окружних архівних управлінь), і 11 філіалів їх та Головарх Молдавської Автономної РСР. Отже, на Україні існувало п'ять різних типів архівних установ[1]. Це вносило організаційну плутанину і паралелізм у їх роботу. В Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Чернігові, Полтаві, Донецьку поруч з місцевими архівними управліннями існували крайові історичні архіви[2]. Тому відчувалась настійна потреба реорганізувати всю архівну систему в республіці.
До 1929 р. загальносоюзного архівного органу у нашій країні не було. Союзні республіки мали свої центральні архівні управління (ЦАУ), які підпорядковувалися безпосередньо республіканським центральним виконавчим комітетам. Центральне архівне управління СРСР було створено лише в 1929 р. Воно мало здійснювати загальне керівництво архівами установ союзного значення і координувати діяльність центральних архівних управлінь союзних республік. У положенні про ЦАУ СРСР було визначено фонди, які контролювалися безпосередньо цією центральною установою[3].
У зв'язку з утворенням ЦАУ СРСР і центральних архівів CPCP 5 квітня 1930 р. Президія ВУЦВК затвердила новий закон «Про єдиний державний архівний фонд УРСР», скасувавши попередній, прийнятий 16 грудня 1925 р. Новий закон спрямовано на розгортання наукових функцій архівних установ, широке
