вано багато громадських будівель, шкільні приміщення, спалено сільський клуб, клуб піонерів, господарські будівлі. На примусові роботи окупанти вивезли 171 чоловіка, більшість з яких загинула. Руїни і згарища, вирубані сади, поля, порослі бур'янами,— такою була колись квітуча Шляхова навесні 1944 року. Але тимчасова скрута не похитнула волю радянських людей. Шляхівчани взялися піднімати з руїн колгоспне господарство, зводити ферми. Вже 1948 року виростили добрий на той час урожай зернових і технічних культур.
Тоді ж уперше після війни було повністю виконано план державних закупок всіх сільськогосподарських продуктів[1]. У 1949 році велику групу шляхівських колгоспників нагородили орденами й медалями. Рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 27 червня 1949 року шляхівські колгоспи були представлені кандидатами на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1950 року.
Поряд з відбудовою економіки в перші післявоєнні роки багато уваги приділялося створенню нормальних умов для навчання дітей. У Шляхівській неповній середній школі 1945 року навчалося 240 учнів.
1950 року три колгоспи Шляхової об'єдналися в одне велике господарство, яке стало найбільшим у районі. Укрупнена артіль мала 4110 га землі, в т. ч. 3812 орної[2]. Об'єднаний колгосп зміцнювався, зростала його економіка. Грошові прибутки на кінець 1950 року складали 3,5 млн. крб. Багатшими ставали врожаї. Пшениці збирали з кожного га по 29 цнт, цукрових буряків — по 320 центнерів.
Крім землеробства, артіль розвивала й допоміжні галузі господарства. Збудували великий ставок, цегельну майстерню, пилораму, що дало змогу розгорнути будівництво господарських приміщень, зокрема нового корівника, в якому запровадили автонапування. Колгосп повністю електрифікували. Високий урожай зернових культур і цукрових буряків та великий грошовий прибуток колгоспу сприяли піднесенню матеріального й культурного рівня шляхівчан. Кожний трудівник артілі в 1950 році одержав на трудодень 5 кг хліба і 4 крб. грішми. 278 колгоспників і колгоспниць Шляхівської артілі було нагороджено орденами і медалями. Серед нагороджених шляхівчан — цілі сім'ї: Небелюки, Коновки, Ільницькі.
Після укрупнення колгоспів Шляхової значно підвищилася роль партійної організації у боротьбі за дальший розквіт колгоспного виробництва. Вона зміцніла організаційно, зросла кількісно. Це забезпечило створення на головних ділянках колгоспного виробництва партійних і партійно-комсомольських груп.
У 1951 році було успішно виконано план розвитку громадського тваринни¬ цтва. Широко розгорнулося будівництво виробничих приміщень у колгоспі, побудували цегельний завод. Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС Шляхівський колгосп досяг нових успіхів у розвитку свого багатогалузевого господарства. За 1953—1958 рр. середній урожай зернових становив 30,2 цнт з га, врожай цукрових буряків — 398,7 цнт з га. Значних успіхів було досягнуто і в тваринництві.
Зміцнювалася економіка артілі — кращими ставали культурно-побутові умови шляхівчан. До 40-річчя Великого Жовтня в селі побудовано школу, клуб з стаціонарною кіноустановкою та бібліотеку, стадіон. Значно поліпшилася робота в галузі охорони здоров'я. В селі відкрили лікарню, пологовий будинок, спорудили лазню. Впорядковувалися вулиці села, садиби колгоспників. У Шляховій з'явилося понад 200 нових просторих і світлих будинків, вкритих шифером, бляхою й черепицею. Через село аж до районного центру проклали шосейну дорогу, посадили багато фруктових дерев біля житлових будинків і вздовж вулиць та шляхів. Спільно з сусідніми колгоспами у Шляховій було збудовано міжколгоспну гідроелектростанцію.
На полях і фермах об'єднаного колгоспу, який 1958 року очолив відомий організатор, агроном, комуніст В. М. Кавун, усе більше з'являється техніки. Машин-
