ВІННИЦЬКИЙ РАЙОН
Площа Вінницького району становить 922 кв. км, населення — 69,8 тис. чоловік.
Густота населення — 70 чоловік на 1 кв. км. 55 населених пунктів району підпорядковані селищній та 28 сільським Радам. Район перетинають автошляхи на Київ, Кишинів, Львів, Одесу. З корисних копалин є кристалічні сірі й дрібнокристалічні рожеві пегматитові граніти, які використовуються в будівництві, а також лесові й черепичні глини, пісок, торф. У районі 29 колгоспів і один радгосп, Вінницька державна обласна дослідна сільськогосподарська станція, Вінницьке державне лісове господарство, Подільська дослідна станція садівництва. Грунти переважно сірі лісові і незначна кількість чорноземних. Всього в районі 59,5 тис. га землі, з яких 52,8 тис. га орної; 2653 га садів, 15,8 тис. га лісу, 3 тис. га сіножатей, 1,1 тис. га пасовищ і 1,9 тис. га водоймищ. Працюють 12 лікарень, 40 фельдшерських і фельдшерсько-акушерських пунктів, 17 пологових будинків, 6 постійних, 46 колгоспних сезонних ясел-садків, 36 профілакторіїв, санітарно-протиепідеміологічна станція. В селах району є 59 шкіл, 20 будинків культури, 29 клубів, 49 стаціонарних кіноустановок, 50 бібліотек.
ВОРОНОВИЦЯ
Вороновиця — селище міського типу (з 1956 року), центр селищної Ради[1]. Розміщена на підвищеній рівнині поблизу невеличкої річки Воронки, притоки Південного Бугу. До обласного центру — 24 км. Через Вороновищо пролягають автошлях та залізнична лінія. Населення — 6223 чоловіка. Селищній Раді підпорядковане село Сорочин. Селище славиться садами. З півдня до нього підступає великий масив листяного лісу.
Багаті землі, на яких виникло село, були об'єктом нападів завойовників і переходили з рук до рук. Тут в різні часи хазяйнували татари, литовці, турки, поляки[2]. Про жорстокі бої, що відбувалися в цих місцях, свідчать залишки фортеці, спорудженої у XIV ст., й підземні ходи в самому селищі.
Про походження назви села існує кілька легенд. В одній з них розповідається про жорстоку битву місцевих мешканців з турками. Після бою над полем, встеленим трупами, кружляли зграї вороння. Від слів — ворони в'ються — нібито
