робничій бригаді працює агрошкола. Колгоспники удосконалюють свої знання і оволодівають суміжними професіями. Багато колгоспників заочно здобувають освіту у вузах і технікумах.
На велике підприємство, оснащене найновішою технікою, перетворився за післявоєнні роки Степанівський цукровий завод. З кожним роком він набирав темпів; виробничі плани перевиконувалися, знижувалася собівартість його продукції.
У 1966 році колектив заводу відзначив 100-річчя свого підприємства. За ці роки воно змінилося докорінно. Якщо у роки най вищого економічного піднесення (1910—1914) виробництво цукру в середньому за рік становило 16 тис. цнт, то вже 1940 року — 74 тис., 1965 — майже 170 тис., а 1970 — 225 тис. цнт. Виробничий план останнього року восьмої п'ятирічки щодо обсягу реалізації продукції перевиконано на 400 тис. крб. Завод повністю реконструйовано, широко впроваджено автоматику[1]. Стане до ладу новий бурякопереробний цех. З його введенням завод на 1975 рік має переробляти продукції у 1,5—2 рази більше, ніж у 1970 році.
На заводі склався міцний дружний колектив. Багато передовиків виробництва, ініціаторів змагання за комуністичну працю. Серед них керівник бригади комуністичної праці, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР А. О. Мушинський, машиніст І. Л. Дзісь, кадровий робітник А. М. Голумбіовський та багато інших.
Добре працює колектив Вороновицької швейної фабрики. На ній широко розгорнуто соціалістичне змагання, в якому перед ведуть бригади, які очолюють комуністи В. А. Васильєва, В. М. Шкробіт. У 1965 році звання колективів комуністичної праці завоювали 10 бригад і підготовчий цех, звання ударників — 225 робітників. До 50-річчя Великого Жовтня 4 цехи удостоєно звання цеху комуністичної праці, а 328 робітників стали ударниками комуністичної праці. Передовими бригадами виявились ті, якими керують комуністи В. А. Васильєва, Н. Г. Савчук, О. В. Стовпяк, В. М. Шкробіт. За восьму п'ятирічку випуск продукції підприємства збільшився майже наполовину. Значних успіхів досягнуто й колективами хлібокомбінату, консервного та цегельного заводів, промкомбінату, інкубаторної станції та лісництва.
Відзначаючи успіхи трудящих Вороновиці в змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, районний комітет КП України та виконком районної Ради депутатів трудящих занесли до почесної Ленінської Книги трудової слави колективи Вороновицького відділення «Сільгосптехніки», Степанівського цукрозаводу, а також голову колгоспу ім. Можайського Л. Г. Веретинського, бригадира комплексної бригади артілі М. Ф. Томчука, тракториста А. В. Форманчука, доглядачку великої рогатої худоби М. Я. Пацалюк, учителя Вороновицької середньої школи В. X. Горденка. 370 трудівників Вороновиці уряд нагородив ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
З року в рік зростає культура, поліпшуються побутові умови трудящих Вороновиці. Молодь навчається у двох середніх, початковій, заочній середній школах,
- ↑ Вінницький облпартархів, ф. 43, оп. 2, спр. 383, арк. 49—50; спр. 91, арк. 3.