Величезне значення Києва як важливого центру міжнародної торгівлі підкреслює в своїх мемуарах литовський дипломат середини XVI століття М. Литвин. Він пише, що місто наповнене іноземними товарами. Через Київ відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сірії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію всі східні товари, такі, як коштовні камені, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець тощо[1].
Купці країн Сходу — араби, перси, татари, в меншій кількості турки та індуси — вели торгівлю з Києвом та північними князівствами здебільшого через посередників — купців Криму й Туреччини. Серед східних товарів були шовкові та парчові тканини, оксамит, килими, золототкані та шовкові пояси, вироби з шкіри і прянощі. Кримські й турецькі купці привозили на київський ринок і власні товари — головним чином, коней, збрую, військове спорядження, вогнепальну і холодну зброю.
Сіль привозили в Київ з Чорноморського узбережжя, зокрема з Хаджибейського лиману, по Дніпру у великих човнах-дубах (ком'ягах), а також із Галича, Дрогобича, Коломиї. З Києва її везли по Дніпру, Десні та Прип'яті далеко в Білорусію і Росію. В XVII столітті існували вже і чумаки, що звалися соляниками.
Головний сухопутний шлях з Криму та його портів ішов на Перекоп, на дніпровську переправу Тавань, а звідти степами на Черкаси і до Києва. Він звався «дорога стародавня», або «дорога звиклая». Другий сухопутний шлях вів з чорноморських лиманів, з Хаджибея та Очакова степом через. Бузький міст, побудований за розпорядженням великого князя Вітовта, і далі знову степом до Києва.
Московські купці привозили в Київ хутра соболів, горностаїв, сибірських вивірок, уральське срібло та інші метали, зброю, шкіри, а також вироби з дерева і кінську збрую. В середині XVI століття на Подолі був побудований великий гостиний двір, де зупинялися московські, тверські, новгородські та інші купці. Але їм дозволялося вести тут лише оптову торгівлю.
Про активні торговельні зв'язки Києва з Москвою свідчать не тільки значна кількість письмових джерел, а й археологічні знахідки — монети. Так, на території Десятинної церкви в 1860 році знайдено великий скарб. У трьох баклагах поряд із грошима, що їх карбував князь Володимир Ольгердович у XIV столітті, були також монети московського походження XV–XVII століть[2]. Значну кількість монет Московського та інших північних руських князівств XIV–XV століть знайдено в багатьох місцях Києва.
У другій половині XVI століття багато купців з товарами приїздило до Києва з країн Центральної і Західної Європи, з Балканського півострова. Так, угорські купці торгували в Києві вином, сливами, міддю; чеські — сукнами; з Молдавії приганяли на продаж велику рогату худобу. Київські купці теж вели жваву торгівлю з європейськими країнами. Відомо, наприклад, що з Києва через Гданськ вивозили смолу, поташ, коноплі, віск, мед, шкіри, селітру. Про існування широких торговельних зв'язків Києва з країнами Європи свідчать знайдені під час розкопок у місті монети з країн Прибалтики, чеського, угорського, німецького та англійського походження.
У XV–XVI століттях на Україні значного розвитку набула внутрішня торгівля. У десятках великих і менших міст щорічно збиралося по кілька одно-, а подекуди навіть і двотижневих ярмарків. У Києві відбувалося 2 ярмарки на рік — по тижню кожен[3]. На ярмарках місцеве населення купувало одяг, взуття, господарський реманент та предмети домашнього вжитку і збувало продукти сільського господарства. Ярмарки були також місцем громадських зборів, особистих та родинних
- ↑ Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. Вып. 1 (XVI ст.). К., 1890, стор. 51.
- ↑ Н. Ф. Беляшевский. Монетные клады Киевской губернии. К., 1889, стор. 18–20, 47–48.
- ↑ А. В. Верзилов. Очерки торговли Южной Руси 1480–1569 гг. 1898, стор. 12.
