НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ, ЦЕНТРИ МІСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ І СІЛЬСЬКИХ РАД ПЕРЕВАЛЬСЬКОГО РАЙОНУ.
АДРІАНОПОЛЬ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км від залізничної станції Кипуча на залізничній лінії Дебальцеве—Луганськ, за 22 км на північний захід від райцентру. Населення — 1840 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Ленінка, Радгоспний, Тімірязєве, Уткине.
В Адріанополі — відділення Комунарської птахофабрики, земельний фонд якого 4,3 тис. га угідь.
Тут працюють восьмирічна школа, бібліотека, клуб.
Село виникло у XVIT столітті. У 1918 році під час тимчасової німецької окупації в селі діяла підпільна більшовицька організація. У 1920 році створена партійна організація. За героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни уродженець Адріанополя М. П. Радченко удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
БУГАЇВКА — селище міського типу (з 1938 року), центр селищної Ради, розташоване за 5 км на схід від райцентру. Населення — 10 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Малокостянтинівка, Троїцьке, Городнє.
В Бугаївці розташовані шахта 5-біс, завод будматеріалів. В селищі проживають почесні шахтарі С. Л. Науминський, Г. О. Кидровський. Багато шахтарів за трудові успіхи нагороджені орденом Леніна.
Тут працюють 2 середні, восьмирічна школи і школа робітничої молоді. На берегах Ісаківського водосховища в районі Бугаївки побудовані туристські бази.
Селище виникло в 60-х роках XVIII століття. Шахта № 5-біс існує з 1915 року.
ГОРОДИЩЕ — селище міського типу (з 1964 року), центр селищної Ради, розташоване за 20 км на південний захід від райцентру і за 6 км від залізничної станції Фащівка на лінії Дебальцеве — Звереве. Населення — 5139 чоловік.
В селищі з 1964 року створена птахофабрика. Це спеціалізоване підприємство має 11,3 тис. га землі і 120 тис. штук птахів. Із допоміжних галузей розвинено молочне тваринництво і овочівництво.
Є середня, восьмирічна школи і школа робітничої молоді; діє лікарня, підприємства побутового обслуговування.
В околицях Городища виявлене скіфське поселення VI—III століть до н. е., знайдені рештки залізоплавильних печей IX—XI віків. Село засноване у XVIII столітті кріпаками, що втікали від поміщицького гніту. У відкритих в 1808 році шахтах розроблялись поклади кам’яного вугілля та залізної руди. В 1915 році жінки-солдатки виступили з протестом проти поділу землі на відруби. У 1918 році проти кайзерівських військ боровся партизанський загін, організований місцевими жителями. Під час німецько-фашистської окупації на території Городища діяв партизанський загін на чолі з А. А. Піскуновим, який загинув в цій боротьбі.
ЗОРИНСЬК — місто районного підпорядкування (з 1963 року), розташоване за 22 км від райцентру. В місті — залізнична станція Мануйлівка. Через місто проходить шосе Луганськ— Донецьк. Населення — 14,5 тис. чоловік.
Тут розташована шахта «Никанор», шахти № 2 і N° 3 Комісарівського шахтоуправління. Бригадир прохідної бригади М. П. Бібко за нові методи роботи удостоєний у 1964 році Ленінської премії. Місцеві будівельники використовують поклади вапняку та пісковика. За післявоєнний час збудовано 300 нових житлових будинків, лікарня на 190 ліжок.
Є 3 середні, восьмирічна школи, школа робітничої молоді, музична школа, 2 клуби, 11 бібліотек. З 1962 року на громадських засадах виходить багатотиражна газета «За передові методи».
Зоринськ заснований у 1930 році.
В 1936 році Г. І. Тихенко обиралась делегатом VIII Надзвичайного з’їзду Рад.
На центральній площі Зоринська у 1958 році споруджено пам’ятник В. І. Леніну.
КОМІСАРІВКА (до 1917 року Голубівка) — селище міського типу (з 1963 року), центр селищної Ради, розташоване за 23 км на південний захід від райцентру. В селищі — залізнична станція. Населення — 6420 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Боржиківка, Вергулівка, Депрерадівка, Софіївка.
