статевим подразнюванням, а через надмірні подразнення постає раннє пробудження статевого чуття й задоволення його онанізмом або іншими збоченнями. Головним моментом в боротьбі з дитячим онанізмом шляхом вищенаведених заходів є, на думку Блоха: «якомога для кожної здорової людини — а це являє загальну вимогу індивідуальної та соціяльної гігієни — цілковито уникнути статевих зносин принаймні до двадцятилітнього віку». «Це повздержання, — каже М.М. Рубінштейн, — має бути не тільки фізично витриманим, а й психічно потрібним. Це цілеве настановлення цілком правдиве, і коли воно здійсниться, питання про дитячий онанізм само по собі зникне».
Крім наведених способів впливу на шкільне дитинство, треба повести по бажаному шляху й запровадити правильне керівництво самодіяльністю учнів.
Уже докладно описано, як батькам, вчителям і школярам треба провадити боротьбу проти дитячого онанізму. Тепер треба сказати, що мають робити передові загони молоді та дитинства — комсомол та піонери. Їхня робота та вага в боротьбі з дитячим онанізмом вже ніяк не менша, ніж батьків та вчителів. Комсомол, насамперед, повинен оздоровити статеве життя молоді. У статевому житті молоді взагалі і серед комсомолу зокрема, без сумніву, є й статеві
