Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 23 —

няється тим, що германська раса посувається на схід, де хоче панувати над Слав'янами. Російський абсолютизм, на який серед слав'янства багато людей дивиться, як на визволителя й конкурента войовничому германизмові, є справді свідомий й несвідомий спільник останнього, найбільше тоді, коли з бажання йти шляхом Прусії, пробує «обрусіння „західних провінцій Росії, так, як Прусія германизує свої східні провінці. Тоді як се обрусіння неможливе вже через те, що воно не може опертись на колонізацію; воно тільки знесилює тамошні народні елементи й робить їх менш здатними протистояти чужому натискові з заходу: на Литві, Білій Русі й Західній Україні — польському, а в самій Польщі — німецькому. Висновок: замість політики централізації й обрусіння у цілій західній половині Росії, зручніща політика самоврядування країн та національностей, заснована на демократичному прінціпові. Така політика дасть Росії особливу силу і в Західному Слав'янстві і в Східному питанні. Сі думки я підпер у своїй статті розглядом німецьких брошур, книг, котрі радили Германії захопити басейн Вісли, а Австрії — Дунай та Балкани; оглядом відношення Поляків й великоруських централістів до відродження литовського, білоруського й українського; відношення російських лібералів, слов'янофілів й уряду до польського питання; — нарешті я подав проект ліберально-демократичних реформ у Польщі. Року 1875 я підтвердив ті самі гадки иншими фактами в статті: „Евреи и Поляки въ Юго-Западномъ краѣ“. („Вѣстн. Евр.“), де між иншим зазначив, що т. зв. „польська інтрига“, се-б-то