Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 6 —

та прислуги) й непрактичність навіть серед дорослих та неграмотних, і щиро захопилися педагогичним боком справи. З гуртка студентів, причетних до недільних шкіл, вийшло де-кілка підручників та популярних книжок, але року 1862 уряд позячиняв недільні школи й сим знову підштовхнув революційний настрій молоді, особливо по столицях. У Київі нашому гурткові знайшлась нова, педагогична справа. Тут сам уряд, аби протистати польській пропаганді, надумав позаводити на селах школи, а для підготовки для них вчителів, — педагогичну школу у Київі. Але коштів на сю справу уряд призначив дуже мало [10000 р. на три губ.]. Тоді М. А. Тулов, розумна людина, що знайшлась тоді у шкільній адміністрації Кивської Округи — звернувся до студентів, котрі одзначились в недільних школах, й чоловіка 6 згодились даром давати лекції у „Временной Педагогической школѣ“. Я був серед сих студентів й викладав російську історію. Рада сеї школи, до котрої належали й де-які молоді вчителі гімназій, була в 1862–63 р. комітетом, що фактично керував справою заведення перших російських народніх шкіл на західній Україні. Через обставини справи Київська шкільна адміністрація допустила й народню мову при початковому навчаню й мала бути складена Читанка так, щоб вона була ступневим переходом од народньої української мови до (велико) російської і далі до церковно-словянської. За сей прінціп висловилась тоді більшість педагогичних рад гімназій Київської шкільної округи, яким було доручено міністерством розглянути проекти уставу