що від них уся Сисина почорніла, й здавалося, що через усю річку можливо перейти, ступаючи з човна на човен.
Кошовий почав садовити козаків на човни, військові ж байдаки й великі дуби козаки навантажували військовим скарбом та харчами.
Очеретові, Василеві й старому Лимареві припало сісти, разом з двома десятками козаків, у великого дуба й вони, одпихнувшись од берегу, стали з своїм дубом на вільній воді, чекаючи гасла, щоб рушити за водою.
Вже сидячи в дубі Василь бачив, як решту козаків, що не вмістилися на човни, поперевозили байдаками за Сисину й туди ж поїхав і кошовий, а слідом за кошовим, до другого берегу, де стояла ватага Калниболоцького, наблизилися й усі човни з козаками.
Ступивши на берег, кошовий узяв до рук образ святої Покрови й, звертаючись до козаків, що мали йти суходолом, голосно сказав:
— У небезпечну дорогу виряжаю я вас, панове-товариство, славне військо запорожське! Візьміть же з собою святу Покрову. Вона, Милосердна, почує наше благання й захистить вас у дорозі. Ти, Самійло, — додав він, доручаючи образа Калниболоцькому, — своїми руками зняв святу Покрову з над Царських врат… Так дай же тобі, Боже, й постановити її над царськими вратами в Новій Січі, на Дунаї, коли там засяє над нашою церквою золотий хрест.
Усі почали побожно хреститися, а Лях, почоломкавшись з Калниболоцьким, зійшов на чердак байдаку, де вже маяла військова корогва, й махнув рукою в бік Дніпра.
