Сторінка:Адріян Кащенко. Славні побратими (1919).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

14

він з козаками почав відходити з майдану у вулицю, а щоб поляки подумали, ніби він їх злякався, звелів селянам ховатись по-за тини.

Жовніри зраділи, що вся юрба тікає й кинулися за козаками у вулицю, та не вспіли вони втягтися натовпом поміж тини, як Богун гукнув:

 — Стійте, пани брати!… Всипте тепер ворогам з рушниць квасолі, та зустрівайте списами!

Козаки спинилися, випалили з мушкетів і кинулися на жовнірів хто з чим. Жовніри з несподіванки спинилися, далі ж, розглядівши, що козаків небагато, почали на них нападати. Саме тут позад жовнірів стало чутно брязкіт зброї й тупотіння коней: то вихорем летів Нечай з товариством. Ще мить — і важка його шабля почала ходити по головах ворогів.

 — За волю, панове товариші! — гукав Нечай. — За козацьку волю! Не пускайте ляхів до замку! Ні одного не пускайте!

Здавили козаки жовнірів з двох боків, толочили їх кіньми, кололи списами, рубали шаблями, й незабаром від тину до тину, через усю вилицю, лягла купа трупу.

Де-хто з жовнірів, перескочивши через тини, хотів утікти до замку городами та садками, так селяне перепиняли й тих.

 — А ну, тепер до замку! — гукнув Нечай і подався з козаками до замкової брами.

Жахнулися пани почувши, що Нечай, мов Божа кара, біжить на їх. Не насміли вони оборонятись і віддалися на ласку козаків. Та не було від козаків їм помилування за їхню кривду, всіх козаки порубали шаблями. Тільки власника замку Нечай лишив живим і звелів йому показати в замку всі скарби.

 — А де ж ти переховуєш живий скарб? спитав його Нечай після огляду всіх горниць та льохів. — Де красуня Мельничка та молоді наші дівчата?