Якщо попередня глава показала, як у період реакції, в обстановці поразки революції більшовики уміють відступати в порядку, зберегти свої живі кадри, встояти проти розкладницького впливу реакції, то ця глава, що змальовує період нового піднесення, показує, як більшовики уміють очолити робітничий рух і вести його під більшовицькими лозунгами до нової революції.
Особливо для комуністичних партій капіталістичних країн має величезну цінність досвід цього періоду, бо більшовизм — це тактика для всіх робітничих партій, це досвід, цінний для робітничого класу всіх країн.
Глава 6-а викладає історію партії більшовиків в період імперіалістичної війни, викладає хід другої революції в Росії.
У главі докладно розповідається про ставлення більшовиків до війни:
«Більшовики не були проти всякої війни. Вони були тільки проти загарбницької, проти імперіалістичної війни. Більшовики вважали, що війна буває двох родів:
а) війна справедлива, незагарбницька, визвольна, яка має на меті або захист народу від зовнішнього нападу і спроб його поневолити, або визволення народу від рабства капіталізму, або, нарешті, визволення колоній і залежних країн від гніту імперіалістів, і
б) війна несправедлива, загарбницька, яка має на меті загарбання і поневолення чужих країн, чужих народів.
Війну першого роду більшовики підтримували. Щодо війни другого роду, більшовики вважали, що проти неї слід вести рішучу боротьбу аж до революції і повалення свого імперіалістичного уряду» (стор. 159).
В цій главі викладається нова закінчена теорія соціалістичної революції, розроблена Леніним в 1915 і 1916 роках.
Уже в серпні 1915 року в статті «Про лозунг Сполучених штатів Європи» Ленін формулює закон про нерівномірність економічного і політичного розвитку капіталізму. Потім весною 1916 року Ленін написав працю «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму». В цих працях Ленін показав, що через нерівномірність розвитку капіталізму виникають імперіалістичні війни, які ослаблюють сили імперіалізму і роблять можливим прорив фронту імперіалізму там, де він виявиться найслабшим.
«На підставі всього цього Ленін прийшов до висновку, що цілком можливий прорив імперіалістичного фронту пролетаріатом денебудь в одному місці або кількох місцях, що можлива перемога соціалізму спочатку в кількох країнах або навіть в одній, окремо взятій, країні, що одночасна перемога соціалізму в усіх країнах через нерівномірність розвитку капіталізму в цих країнах — неможлива, що соціалізм переможе спочатку в одній або кількох країнах, а всі інші країни на протязі деякого часу залишаться буржуазними країнами» (стор. 160).
Якщо раніш основоположники комунізму Маркс і Енгельс вважали, що пролетарська соціалістична революція повинна відбутися і перемогти одночасно в усіх найголовніших країнах, то
