Глава 8-а викладає історію партії більшовиків в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни. «Історія ВКП(б)» стисло і навіть, можна сказати, скупо передає основні факти винятково багатої на події напруженої боротьби робітників і селян за Радянську владу. На чолі озброєного народу стоїть партія Леніна–Сталіна. Ленін і Сталін безпосередньо керують боротьбою мас. Проти партії більшовиків уже в цей період виступають антибільшовицькі, антиленінські групи троцькістів, бухарінців, так званого «демократичного централізму» — група «крикунів голосніше за всіх» Сапронова, Осінського, Бубнова та інших.
Восьмий з'їзд партії дає бій цим групам і в питанні про програму партії, і в національному питанні, і в питанні про ставлення до середняка, і в питанні про будівництво Червоної Армії. Дуже чітко змальована військова опозиція на VIII з'їзді, яка об'єднувала не тільки представників розгромленого «лівого комунізму», але й працівників, які ніколи не брали участі в ніякій опозиції, але були незадоволені керівництвом Троцького в армії. «Більшість військових делегатів була різко настроєна проти Троцького, проти його схиляння перед військовими спеціалістами з старої царської армії, частина яких прямо зраджувала нас під час громадянської війни, проти зарозумілого і ворожого ставлення Троцького до старих більшовицьких кадрів в армії. Наводились на з'їзді приклади «з практики», коли Троцький намагався розстріляти цілий ряд неугодних йому відповідальних військових комуністів-фронтовиків, діючи цим на руку ворогові, і тільки втручання ЦК і протести військових працівників відвернули загибель цих товаришів» (стор. 221).
Ленін і Сталін боролись проти перекручень радянської і партійної політики, що їх проводив в армії Троцький, і разом з тим проти ряду неправильних пропозицій цієї військової опозиції.
В цій главі викладено всі три періоди громадянської війни.
В обстановці розгрому Колчака і Денікіна і здобутого в зв'язку з цим перепочинку скликається IX з'їзд партії, який обмірковує цілий ряд господарських питань. Серед них головне місце займав єдиний господарський план, що передбачав піднесення в першу чергу транспорту, паливної справи, металургії і насамперед електрифікацію всього народного господарства, план, що його Ленін висував як «велику програму на 10–20 років».
І на цьому з'їзді проти Леніна виступає антибільшовицька, антипартійна група «демократичного централізму», яку на з'їзді підтримують Риков і Томський.
Глава закінчується описом розгрому Врангеля, провалу польського плану інтервенції і підсумковим розділом, як і чому перемогла Радянська країна об'єднані сили англо-франко-японо-польської інтервенції і буржуазно-поміщицько-білогвардійської контрреволюції в Росії.
