антиленінську партію. Тому ще до з'їзду Зінов'єв і Троцький були виключені з партії рішенням ЦК і ЦКК, а XV з'їзд партії виключив з партії активних діячів троцькістсько-зінов'євського блоку, бо незгоди між партією і опозицією виросли уже в програмні і троцькістська опозиція стала на шлях антирадянської боротьби.
Якщо X з'їзд партії оголосив пропаганду поглядів анархосиндикалістів несполучною з приналежністю до партії і зробив попередження і троцькістам, то XIV з'їзд партії повинен був оголосити пропаганду поглядів троцькістської опозиції і приналежність до неї — несполучними з перебуванням в рядах більшовицької партії.
Ми знаємо, що далі, на XV з'їзді, частина виключених була повернена в партію, після того як вони подали заяви з визнанням своїх помилок. Партія виходила при цьому з бажання допомогти цим людям знову стати партійними людьми. Проте незабаром стало ясно, що заяви «активних діячів» троцькістсько-зінов'євського блоку, за небагатьма винятками, — були наскрізь брехливими, дворушницькими заявами. Троцькізм перестав бути політичною течією. Троцькісти «перетворились в безідейну кар'єристську кліку, готову розтоптати залишки своїх поглядів на очах у всіх, готову вихваляти чужі їй погляди партії на очах у всіх, готову набрати будьякої закраски, — як хамелеони, — аби тільки зберегти себе в партії, в робітничому класі, щоб мати можливість пакостити і робітничому класові і його партії.
Троцькістсько-зінов'євські «активні діячі» виявились політичними шахраями, політичними дворушниками» (стор. 273).
П'ятнадцятий з'їзд партії був з'їздом колективізації сільського господарства. Він дав директиву про складання першого п'ятирічного плану народного господарства. Для того, щоб успішніше виконувати цей план, треба було розгромити антипартійні угруповання всередині партії.
Незабаром після того, як партія розгромила троцькістсько-зінов'євський блок, праві реставратори капіталізму: Бухарін, Риков, Томський, Угланов та ін. — скинули маску, яку вони носили протягом довгого часу, і повели наступ проти партії, підбадьорюючи куркуля.
Якщо зінов'євська опозиція намагалась потягти за собою проти партії Ленінградську організацію, то бухарінці спробували це зробити з Московською організацією, користуючись підтримкою верхівки Московської організації: Угланова, Котова, Рютіна, Ягоди, Полонського, Матвеєва та ін. Уже в той період вони намагалися договоритися через Каменева з троцькістами, виробити спільно угоду для боротьби проти партії. Викриті партією, бухарінці стають на шлях троцькістів, подаючи дворушницькі заяви про визнання своїх помилок.
Але ні троцькісти, ні праві не могли захитати ряди партії, що йшла шляхом Леніна за більшовицьким Центральним комітетом, за товаришем Сталіним.
