скорити створення нової техніки і в промисловості, і в сільському господарстві, і на транспорті.
Уже в 1931 році суцільна колективізація в основному була завершена. Проте, якщо кількісно колгоспи росли дуже швидко, то зростання колгоспного активу, зростання колгоспних кадрів відставало. Через це погано організована була праця в сільському господарстві, через це куркулі і їх агенти нерідко пролазили до керівництва в колгоспах і всіляко псували колгоспну справу. Щоб покласти край куркульському шкідництву і прискорити справу зміцнення колгоспів, партія створила рішенням ЦК в січні, 1933 року політвідділи при МТС. 17 тис. партійних працівників пішли працювати в політвідділи. Це була серйозна допомога. Політвідділи виконали в колгоспах величезне завдання: вони зміцнили колгоспи в організаційно-господарському відношенні, вони виростили нові колгоспні кадри, вони налагодили господарське керівництво колгоспів і піднесли політичний рівень колгоспних мас.
В цей період Перший всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників відіграв величезну роль. Особливо велике значення мав виступ товариша Сталіна, який вказав прямий шлях селянству до заможного життя. Для того, щоб усіх колгоспників зробити заможними, треба було зробити колгоспи більшовицькими.
В 1933 році на січневому Пленумі ЦК і ЦКК товариш Сталін, підводячи підсумки першої п'ятирічки, вказував на величезні досягнення:
«Значення цих досягнень першої п'ятирічки полягало, насамперед, в тому, що вони остаточно визволили робітників і селян від ярма експлуатації і відкрили дорогу ВСІМ трудящим СРСР для забезпечення собі заможного і культурного життя» (стор. 300).
Сімнадцятий з'їзд партії в січні 1934 року — «з'їзд переможців» — попереджав партію проти зазнайства, проти заколисування себе досягнутими успіхами.
Сімнадцятий з'їзд партії намітив план нової п'ятирічки, план другої п'ятирічки. На доповідь тов. Кагановича приймається новий статут партії.
Ми всі пам'ятаємо, як на цьому з'їзді виступали Зінов'єв і Каменєв з лицемірними, дворушницькими і підлими покаянними промовами, як Бухарін, Риков і Томський присягалися в вірності партії. Ми пам'ятаємо, як тов. Кіров у своїй чудовій промові говорив про цих обозників революції. Ми не знали тоді, що на з'їзді виступають люди, які в цей момент готували злочинницьке вбивство членів Політбюро ЦК і в першу чергу намітили своєю жертвою Сергія Мироновича Кірова.
1 грудня 1934 року був убитий тов. Кіров за вказівками Зінов'єва і Каменева; безпосереднім співучасником цих убивць і натхненником їх був той же іуда-Троцький.
Уже тоді в листі до організацій партії, виданому в зв'язку з злочинницьким убивством Сергія Мироновича Кірова, Цен-
