тральний комітет вказував на необхідність покінчити з опортуністичною благодушністю, яка виходить з правоопортуністичної теорії, ніби в міру зростання наших сил ворог стає все більш ручним і нешкідливим.
«Не діло більшовиків спочивати на лаврах і ротозійствувати. Не благодушність потрібна нам, а пильність, справжня більшовицька революційна пильність. Треба пам'ятати, що чим безнадійніше становище ворогів, тим охочіше вони хвататимуться за «крайній засіб», як єдиний засіб приречених в їх боротьбі з Радянською владою. Треба пам'ятати це і бути пильними» (стор. 307).
Глава 12-а «Історії ВКП(б)» викладає перехід до завершення будівництва безкласового, соціалістичного суспільства, викладає хід боротьби за завершення цього будівництва, що знайшло вираз у новій, Сталінській Конституції.
З надзвичайною яскравістю показана міжнародна обстановка цього періоду, створення основних вогнищ нової імперіалістичної війни.
Звичайно, війна ця не може не викликати тривоги в народах СРСР, бо «Всяка, навіть невелика війна, почата агресорами, становить небезпеку для миролюбних країн, а друга імперіалістична війна, яка так «непомітно» підкралась до народів і охопила більше півміліарда населення, — тим більше не може не бути найсерйознішою небезпекою для всіх народів і, в першу чергу, для СРСР» (стор. 313).
«Історія ВКП(б)» дає все основне і необхідне для розуміння сучасної міжнародної обстановки. Трудящі нашої країни, вивчаючи історію ВКП(б) і враховуючи події, які відбулися за цей час, ще більше будуть готові зміцнювати оборонну могутність СРСР з тим, щоб на кожний удар відповісти подвійним і потрійним ударом по паліях і провокаторах війни, щоб розтрощити всякі спроби імперіалістичної інтервенції.
Друга п'ятирічка була виконана до 1 квітня 1937 року, тобто за 4 роки і 3 місяці. І в промисловості, і в сільському господарстві здобуті величезні перемоги соціалізму. В основному завершена реконструкція промисловості і сільського господарства. В цей період (1935–1937 роки) на весь зріст стає перед партією завдання створення і виховання нових, соціалістичних кадрів. Ріст кадрів, які могли б осідлати нову техніку, не встигав і далеко відставав у попередні роки від росту техніки. Таким чином, питання про кадри набуло першорядного значення. І якщо в попередній період товариш Сталін вказував, що техніка в період реконструкції вирішує все, то тепер, коли техніка була створена, треба було повернути увагу партії в бік створення кадрів. І на випуску академіків Червоної Армії в травні 1935 року товариш Сталін вказує, що «старий лозунг — «техніка вирішує все», що являвся відображенням уже пройденого періоду, коли у нас був голод в області техніки, — повинен бути тепер заміне-
