мас; але і безпартійні робітники, колгоспники і радянська інтелігенція, коли вони продумають шлях нашої партії від перших маленьких марксистських гуртків і груп, що з'явилися в Росії в 80-х роках минулого століття, до великої партії більшовиків, яка керує нині першою в світі соціалістичною державою робітників і селян, зрозуміють, яку велику силу становить ця партія, проймуться до неї ще більшою пошаною, ще більшою відданістю, ще більшою любов'ю, відчують ще глибше, що це їх рідна партія. Без цієї партії неможливе було б визволення робітничого класу від капіталізму, неможливе було б визволення десятків міліонів селян від царя, поміщиків, куркулів, жандармів, урядників та інших подібних паразитів. Без цієї партії, яка знищила владу капіталу і панування церкви над наукою, над людською думкою, інтелігенції неможливо було б зайняти те місце, яке вона займає у нас в соціалістичному суспільстві.
Треба нагадати, як поставив товариш Сталін питання про завдання історичної науки взагалі і зокрема про завдання історії ВКП(б).
Читаючи свої лекції «Про основи ленінізму» в Свердловському університеті в 1924 році, товариш Сталін показав, що питання ленінізму безпосередньо зв'язані з історією ВКП(б), з історією революційної боротьби робітників і селян.
Саме через те «Основи ленінізму» товариша Сталіна так політично насичені й сьогодні, настільки змістом своїм свіжі, ніби ці лекції читалися лише вчора, настільки актуально, а не абстрактно поставлені в них теоретичні питання про історичні корені ленінізму, про метод ленінізму, про значення теорії, про диктатуру пролетаріату, про селянське питання, про національне питання, про стратегію і тактику робітничої партії, про саму партію і про стиль роботи більшовиків.
Товариш Сталін ще в 1931 р. в статті «Про деякі питання історії більшовизму» звернув нашу найсерйознішу увагу на хиби і помилки істориків партії і зажадав від нас «піднести питання історії більшовизму на належну висоту, поставити справу вивчення історії нашої партії на наукові, більшовицькі рейки і загострити увагу проти троцькістських і всяких інших фальсифікаторів історії нашої партії, систематично зриваючи з них маски»[1].
З того часу минуло коло десяти років, протягом яких були викриті і розгромлені троцькістсько-бухарінські і буржуазно-націоналістичні агенти імперіалізму в різних областях нашого соціалістичного будівництва, у тому числі і на історичному фронті. І тут, в галузі історичної науки, троцькістсько-бухарінські контрабандисти та фальсифікатори чимало нашкодили.
Не один раз товариш Сталін протягом цього періоду ставив перед нами вимогу підвищення якості нашої роботи по вивченню нашого минулого. Нагадаємо постанову Ради Народних Комісарів і ЦК ВКП(б) «Про викладання громадянської історії в школах
- ↑ Й. Сталін. Питання ленінізму, стор. 326, вид. 11
