— Він чекає тільки одного, щоб остаточно наважитися й знову вбратися в сутану, що висить у нього під мундиром.
— А чого він чекає? — спитав другий.
— Та він чекає, щоб королева подарувала наслідника короні Франції.
— Не будьмо жартувати з цього, панове, — кинув слово Портос: — дякувати богу, королева ще молода і може зробити нам такий подарунок.
— Переказують, герцоґ Б'юкенгемський у Франції, — зауважив Араміс із лукавою усмішкою, що надавала досить скандального значіння цій, здавалося, безневинній фразі.
— Арамісе, мій голубе, на цей раз ви перебрали міри, — перебив Портос: — ваша схильність до дотепів заводить вас поза межі пристойного. Почув би вас пан Де-Тревій, зазнали б ви лиха за такі слова.
— Чи не хочете ви повчати мене, Портосе? — скрикнув Араміс, і в лагідних очах його майнула ніби блискавка.
— Любий мій! Будьте мушкетер чи абат; той чи інший, тільки не той та інший заразом. Оце й Атос ще недавно казав вам: ви не впускаєте нічого, що потрапить вам до рук. Не сердіться, прошу; це надаремно. Ви добре знаєте умову між вами, Атосом і мною. Ви відвідуєте мадам Егійон й залицяєтесь до неї; ви відвідуєте мадам Де-Буа-Трасі, кузину мадам Де-Шеврез, і, кажуть, користаєтеся великими симпатіями цієї дами. Бога ради, не признавайтеся у вашому щасті, ніхто не питає у вас вашого секрету; вашу скромність усі знають. Але, мавши таку чесноту, чорт побирай, застосовуйте її й до її величности! Нехай балакають, хто хоче й як хоче за короля і кардинала; але особа королеви священна, і якщо ви за неї говорите, то кажіть тільки добре!
— Портосе, попереджаю вас, — мовив Араміс: — ви зарозумілий, як Нарціс[1]. Ви знаєте, що я ненавиджу мораль, хіба що її вчить мене Атос. Я буду абат, коли це мені заманеться; а тимчасом я — мушкетер, і, як мушкетер, кажу те, що мені до вподоби. Тепер же мені до вподоби сказати вам, що ви мені докучаєте.
— Арамісе!
— Портосе!
— Панове! — гукнули круг них.
— Пан Де-Тревій чекає на пана Д'Артаньяна, — перебив льокай, одчиняючи двері кабінету.
- ↑ Нарціс — мітологічний персонаж, юнак-красунь, закоханий у свій власний відбиток у воді; по смерті обернувся в квітку.
