— Тобто я буваю в одної англійки, за яку я вам казав.
— А, це та білява жінка, що з приводу неї я давав вам пораду, за якою ви, звичайно не пішли.
— Я наводив вам свої міркування.
— Ви, здається, казали мені, що сподіваєтеся знайти там екіпіровку.
— Зовсім ні. Я впевнився, що ця жінка брала участь у викраданні пані Бонасьє.
— Так, розумію. Щоб відшукати одну жінку, ви залицяєтесь до іншої. Це найдовший, але зате найприємніший шлях.
Під той час Араміс поспішав з вулиці Феру до вулиці Вожірар перебалакати з особою, що приїхала з Туру.
Прийшовши додому, він дійсно застав чоловіка, невеликого на зріст, з розумними очима, в лахмітті.
— Це ви хтіли мене бачити? — спитав мушкетер.
— Я хтів побачити пана Араміса. Це ваше прізвище?
— Моє. Маєте передати мені щось?
— Так, коли ви покажете певну гаптовану хустку.
— Ось вона, — сказав Араміс, відобувши з-за пазухи ключик і відчинивши ним маленьку скриньку чорного дерева з перламутровою інкрустацією. — Ось вона, дивіться.
— Добре, — сказав жебрак, — одішліть свого льокая.
Дійсно, Базен, цікавий довідатися, в якій справі його пан потрібний жебракові, не відходив від нього ні на крок, прийшовши додому майже одночасно з ним. Та така поквапливість не стала йому на користь: з прохання жебрака, пан жестом запропонував йому залишити кімнату, і той мусів скоритися.
Скоро Базен вийшов, жебрак швидким оком озирнувся круг себе, аби впевнитися, що ніхто не може ні підслухати, ні підгледіти. Розстібнувши своє дрантя, ледве стягнене чересом, він почав пороти верхню частину камізельки і витяг звідти листа.
Араміс скрикнув з радощів. Побачивши печатку, він поцілував написане, і з пошаною, майже релігійною, розгорнув листа, зміст якого був такий:
„Друже, доля бажає, щоб ми були розлучені ще на деякий час; але чудові дні молодости не загинули без звороту. Виконуйте свої обов'язки на бойовищі, а я виконую мої на іншому полі. Візьміть од подавця цього листа те, що він має передати вам. Поводьтеся на війні, як личить благородному дворянинові й згадуйте про мене. Цілую ваші карі очі.
Прощайте, чи краще, до побачення“.
